❦
Четвер, 20 жовтня 1881
Учора я докінчила свій начерк крамниці і, купивши на триста франків старого ганчірʼя й ніжно попрощавшись із сеньйором доном Лоренцо1, ми виїхали. Поллак виїжджав на двадцять хвилин раніше за нас, він спакував мої полотна.Jeudi 20 octobre 1881 J’ai fini mon esquisse de la boutique hier et après avoir acheté pour trois cents francs de chiffons anciens et fait de tendres adieux al senior Don Lorenzo, nous sommes parties. Pollack partait vingt minutes avant nous, il a emballé mes toiles. J’ai acheté chez deux autres confrères de Lorenzo deux écharpes, deux robes et un grand rideau de vieille soie rouge saumon tout brodé: total deux cents francs. Le lot de trois cents francs contient quatres grandes toiles brodées de soie, de Salamanque, une écharpe et une robe idem, un morceau de velours rouge brodé de soie et d’or qui ressemble à des ornements d’église. Un grand morceau de soie à grandes fleurs et feuillages extrêmement pâles et d’un âge respectable. Une sorte de tapis d’autel en soie rose, le milieu en raie blanche avec broderies et applications. Très usé.
А сьогодні вранці я провела дві години в Кордові — якраз стільки, щоб кинути оком на місто, яке чарівне... на свій лад; зрештою, я обожнюю такі міста, тут є римські рештки, які мене захоплюють. А мечеть — справжнє диво; бачте, паризький арабський стиль наперед псує вам і відбиває смак до справжнього, а воно ж прекрасне. Толедо, зрештою... Кордова видається мені куди розкішнішою, а мечеть — диво, іншого слова немає. Та який же гнів охоплює, коли споглядаєш християнські гриби, що в ній повиростали!
Mais ce matin j’ai passé deux heures à Cordoue, juste le temps de jeter un coup d’œil sur la ville qui est ravissante... à sa façon, enfin j’adore les villes comme ça, il y a là des restes romains qui me ravissent. Et la mosquée est une véritable merveille, voyez-vous, le ton arabe de Paris, vous prévient et vous dégoûte du vrai qui est merveilleux. Tolède enfin... Cordoue me paraît bien plus magnifique et la mosquée est une merveille, il n’y a pas d’autre mot. Mais de quelle colère on est pris en contemplant les champignons chrétiens qui y ont poussé !
Що ці каплиці й цей хор — то справжні злочини образи мистецтва (ящірок2, для читачів «Le Pays»). Обурливо бачити, як дурні люди спотворили цей шедевр. Це християнське осквернення варварське.
Que les chapelles et ce Coro sont autant de crimes de lèse-arts (lézards, pour les lecteurs du Pays). On est indigné de voir ce chef-d’œuvre abîmé par des hommes stupides. Cette profanation chrétienne est barbare.
Якби ви могли уявити собі ці тисячі колонок, чарівних своєю легкістю, що роблять мечеть схожою на ліс зі стелями, ви б зрозуміли, як жахливо було позакривати тут і там ці неповторні переходи каплицями із залізними дверима, увінчаними святими з розфарбованої білої бляхи. А готичні мерзоти!! Це мистецтво в мерзоті, з його варварським карбом, його хирлявим, невіглаським характером. Ці одвічні стовпи, ці двері, поорані примхливими й грубими візерунками. Ці страхітливі святі, гідроцефали з руками, що бозна-як вистромляються з мантії в прямих складках, без жодного хисту... пласкі й покручені тіла; я кажу це не про Кордову, а взагалі. Я невдовзі побачу всі найславетніші собори, і мені неможливо змусити себе захоплюватися готикою, яку я ненавиджу від ніжного дитинства; зворушлива деталь. А коли до цього додати чарівні релігійні картини кінця XIV і XV століть — тоді вже все! І подумати тільки, що є створіння, які мліють, тобто вдають, перед цими примітивними й наївними святими з жахливими, погано намальованими, незграбними обличчями.
Si vous pouviez vous imaginer ces milliers de colonnettes ravissantes de legerete et qui font de la mosquée comme une forêt à plafonds, vous comprendriez ce qu’il a eu d’horrible, à boucher ça et là ces allées uniques par des chapelles à portes de fer surmontées de saintes en fer blanc colorié. Et les infamies gothiques !! Cet art dans l’infamie vu son empreinte barbare, son caractère malingre, ignorant. Ces éternels piliers, ces portes fouillées de dessins capricieux et grossiers. Ces saintes épouvantables, hydrocéphales à mains qui sortent Dieu sait comment du manteau à plis droits, sans art... des corps plats et estropiés; je ne dis pas ça à propos de Cordoue, mais en général. J’aurai vu tantôt toutes les plus fameuses cathedrales et il m’est imposible d’arriver à admirer le gothique que j’ai execré depuis ma tendre enfance; détail touchant. Et lorsqu’on y joint de ravissantes peintures religieuses des fin 14ème et 15ème siècles alors c’est complet ! Et dire qu’il y a des êtres qui se pâment, c’est-à-dire qui font semblant, devant ces primitives et naïves saintes à figures horribles, mal dessinées, disgracieuses.
Зважте на їхній намір, на релігійний характер (він-бо добряче жахливий!), але не кажіть, що це гарно.
Tenez leur compte de l’intention, du caractère religieux (il est joliment affreux !) mais ne dites pas que c’est beau.
Хотілося б пробути в Кордові місяць. Та для цього не слід було б подорожувати з тіткою, яка за десять хвилин примудряється десять разів довести тебе до сказу — насамперед сама лютуючи: то нема на що дивитися, і провідник веде нас навмисне, щоб нажитися й змусити нас спізнитися на поїзд. То потрібен екіпаж, щоб доїхати до мечеті. У Кордові! О восьмій ранку! Подумай-но, можна застудитися, та й я, що помираю, не можу ходити пішки. Одне слово, лютий вигляд. Любе товариство! Чарівна компанія для мистецької подорожі Іспанією! А я весь час молю Бога, щоб він зробив так, аби це мені не зашкодило, бо це доводить до відчаю — бачити, як усе отак псується. Та байдуже, мені не щастить, хоч плач.
On aimerait rester un mois à Cordoue. Mais pour cela il ne faudrait pas voyager avec sa tante qui en dix minutes trouve moyen de vous enrager dix fois, d’abord en rageant elle-même, tantôt c’est qu’il n’y a rien à voir et le guide nous mène exprès pour gagner de l’argent et nous faire manquer le train. Puis c’est une voiture qu’il faut, pour aller à la mosquée. A Cordoue ! A huit heures du matin ! Songez donc, on peut s’enrhumer et puis moi qui me meurs je ne puis marcher. Bref un air furieux. Douce société ! Adorable compagnie pour un voyage artistique à travers l’Espagne ! Moi je prie Dieu tout le temps pour qu’il fasse que ça ne me fasse rien car c’est désespérant de se voir tout abîmer comme ça. C’est égal je n’ai pas de chance, c’est à pleurer.
Я дбаю про себе, люблю вигоди й дуже ласа, але коли тебе все життя цим діймають, я вже волію, щоб мене покинули на вулиці! А ще ті речі, які сама збираєшся зробити: коли тобі починають натякати я заприсяглася робити завжди навпаки, сподіваючись, що менше діймуть, але замість сказати чи натякнути в третій особі чи за допомогою слів — ви здогадуєтеся, з якою тонкістю! Отож, коли тебе двадцять разів діймають тим, що ти й сама хотіла зробити з власної волі, власної волі вже й немає, і ти... Ах! Господи, як же ці люди мене діймають!!
Je me soigne et aime le confort et suis très gourmande mais quand on vient m’ennuyer avec ça toute la vie j’aime mieux être abandonnée dans la rue ! Et puis les choses qu’on a l’intention soi-même de faire si on vient vous insinuer j’ai juré de faire toujours le contraire espérant être moins embêtée mais au lieu de dire ou insinuer à la troisième personne ou à l’aide de paroles vous devinez avec quelle finesse ! Donc si on vient vingt fois vous embêter avec ce que vous vouliez faire de votre propre mouvement, le propre mouvement n’y est plus et on est... Ah ! Seigneur que ces gens-là m’ennuient !!
Принаймні поки був малий Поллак, я до певної міри уникала їхніх дурощів... Зрештою, моя бідолашна тітка в захваті, коли хтось є; вона б залюбки оплатила Поллакову подорож, якби це було можливо, бо добре знає, що доводить мене до сказу, бідолашна жінка, тільки ж, оскільки це несвідомо, воно завжди починається знову.
Au moins tant qu’il y avait le petit Pollack j’échappais jusqu’à un certain point à leurs stupidités... Du reste ma pauvre tante est ravie quand il y a quelqu’un, elle aurait bien payé le voyage de Pollack avec plaisir si ça se pouvait, car elle sait bien qu’elle m’enrage la pauvre femme, seulement comme c’est inconscient ça recommence toujours.
Примітки
В оригіналі іспанською: «al senior Don Lorenzo». ↩
Гра слів в оригіналі: lèse-arts («образа мистецтва», за зразком lèse-majesté — «образа величності») співзвучне з lézards («ящірки»). «Le Pays» — консервативна газета, з якою Марі кепкує над її читачами. ↩