❦
Четвер, 6 жовтня 1881
Учора приходив цей пан Ескобар і запевняв, що він цілком до наших послуг, тощо, тощо, тощо. Дуже негарний, ох! дуже негарний.Jeudi 6 octobre 1881 Hier ce M. Escobar est venu se mettant entièrement à notre disposition etc. etc. etc. Très laid, eh ! très laid.
Увечері він веде нас до театру: екіпаж, ложа, все дуже добре. Я дуже гарненька в мантильї. Це імʼя, Ескобар, крутилося в мене в голові рік чи два тому, не знаю з якого приводу; я не знала ні хто, ні що це таке, і весь час повторювала собі: Ескобар, я побачу Ескобара — славетну людину; сама не знаю що.
Le soir il nous mène au théâtre, voiture, loge, tout très bien. Je suis fort jolie en mantille. Ce nom Escobar m’a trotté en tête il y a un ou deux ans je ne sais à quel propos, je ne savais ni qui ni quoi c’était et je me répétais toujours Escobar, je verrai Escobar: un homme célèbre; je ne sais quoi.
Дивно, як сьогодні вранці малий Поллак приходить розшукати мене в музеї, ми говоримо про вчорашній театр — і ті самі слова вже звучали, не знаю коли, ну геть точно: він сказав те, про що я подумала, я відповіла тими словами, а він знову заговорив... Одне слово, це геть дивно: або це вже точнісінько було, аж до найдрібнішого поруху думки, або я це точнісінько бачила вві сні. Зі мною вже траплялося переживати те саме двічі... Якби ще то було щось вражаюче, а ні — незначущі уривки здійснених снів чи спогадів з іншого життя...
C’est drôle comme ce matin le petit Pollack vient me trouver au musée, nous parlons du théâtre d’hier et les mêmes paroles ont été déjà citées, je ne sais quand, enfin exactement il a dit telle chose dont j’ai pensé, telle autre, j’ai répondu tels mots et il a reparlé... Bref c’est tout à fait étrange, ou bien ça a déjà été exactement jusqu’au moindre mouvement de pensées ou bien j’ai rêvé cela exactement. Cela m’est déjà arrivée d’avoir vécu deux fois la même chose... Si encore c’était pour quelque chose de frappant mais non des bribes insignifiantes des rêves réalisés ou de souvenirs d’une autre vie...
Я скопіювала руку Веласкеса — дуже скромно, в чорному й мантильї, як усі жінки тут, але багато хто підходив на мене подивитися, надто один; здається, в Мадриді вони гірші, ніж в Італії: прогулянки під вікнами, гітара, за тобою скрізь ходять і заговорюють — і так без кінця! Записки, якими обмінюються в церквах, і в дівчат отак по пʼять-шість залицяльників; із жінками поводяться надзвичайно галантно, і в цьому немає нічого образливого, бо напівсвіту, як у Франції, не існує — таких жінок дуже зневажають; але на [вулиці] тобі цілком пристойно кажуть, що ти гарна, що тебе обожнюють, просять дозволу провести, знаючи, що ти дама, — з найчеснішими намірами.
J’ai copié la main de Vélasquez, bien modestement en noir et en mantille comme toutes les femmes ici mais on est venu beaucoup me regarder, un surtout, il paraît qu’à Madrid ils sont pis qu’en Italie; les promenades sous les fenêtres, guitare, on vous suit parlant partout et ça dure ! Des billets échangés dans les églises et les jeunes filles ont comme cela cinq ou six soupirants, on est extraordinairement galant pour les femmes sans qu’il y ait là rien de blessant car le demi-monde comme en France n’existe pas, ces femmes-là sont très méprisées, mais dans la [rue] on vous dit très bien que vous êtes jolie, qu’on vous adore, on vous demande de vous accompagner, sachant que vous êtes une dame en tout bien tout honneur.
І ти бачиш чоловіків, що кидають тобі під ноги свої плащі, щоб ти ступила по них; як на мене, це чудово: коли я виходжу вкрай просто, але з шиком, на мене дивляться, спиняються, і я оживаю — це нове існування, немов у романі, забарвлене середньовічним лицарством...
Et vous voyez des hommes vous jeter leurs manteaux pour que vous passiez dessus; pour mon compte je touve ça ravissant quand je sors extrêmement simple mais chic, on me regarde, on s’arrête et je renais, c’est une existence nouvelle romanesque, teintée de chevalerie moyen-âge...
Неохайність невігластва — ні, це дуже чарівно.
Malpropreté d’ignorance, non, c’est très charmant.
«Фігаро» пише про мій шик у Біарріці — це хроніка, надіслана мною Сент-Аманові, ось його лист, переданий пані де Перронне. Ось, до речі, лист зі Сент-Агати і «Записник світської людини», деякі цілі уривки якого належать вашій покірній слугині. Гадаю, ви розберетеся: фіоритури — від віконтеси;
« Le Figaro » parle de mon chic à Biarritz, c’est la chronique envoyée par moi à Saint Amand dont voici la lettre et communiquée à Mme de Peyronney. Voici du reste la lettre de Saint Agathe et « Le carnet d’n moindain » dont certains passages entiers sont de votre servante. Je pense que vous démelerez les fioritures sont de la vicomtesse;
Поллак ходив із нами на прогулянку, ми лишили його на обід, і до десятої години ми говорили про мистецтво й музикували. Йому двадцять два роки, і він не дуже сильний; нещодавно він показав нам етюди — не дуже сильно, ні, він не дуже сильний, але щось у ньому є; гадаю, він забагато думає й говорить про живопис, а малює замало. Я добре бачу, що вражаю його, перепрошую за слово; він малює становище, мене це тішить, і я приголомшлива без екстравагантності, не так, як раніше, на жаль...
Pollack est venu à la promenade avec nous, nous l’avons gardé à dîner et jusqu’à dix heures nous avons causé art et fait de la musique. Il a vingt-deux ans et n’est pas très fort, l’autre jour il nous a fait voir des études, pas très fort, non il n’est pas très fort, mais il y a quelque chose, je crois qu’il pense et parle trop de peinture et n’en fait pas assez. Je vois bien que je l’épate, excusez le mot, il peint la situation, ça m’amuse et je suis épatante sans extravagance, pas comme avant, hélas...