Субота, 7 травня 1881

Мені снився Кассаньяк: мене звинувачували, а він мене захищав. Ах! який чарівний сон. Невже можливо, що...
Я ходила клопотатися в адміністрацію, щоб картину повісили нижче, але роблю це геть кепсько, бо вважаю безглуздим про таке просити, і так і кажу тому чоловікові.
Байєль із батьком, Морган, Сото, Божидар, що приносить мені в подарунок течку з чорного сапʼяну, щоб упорядкувати листування за абеткою. Потім Чумакови, Жювізі, Ґавіні, Сент-Аман, Вільвʼєй.
Мій батько хоче їхати завтра, і мама має їхати. Це все ламає.
А я — чи поїду я? Навіщо лишатися? Я робитиму там пленерні етюди, а потім ми повернемося, щоб їхати до Біарріца.
З іншого боку, кажуть, що Емс пішов би мені на користь... Ах! мені все байдуже, для мене немає нічого.
Аж смішно, що я починаю свій день розмовою про Кассаньяка. Хіба в мене є місце для таких речей! Кассаньяк, серце, кохання — мені за все це соромно. Ах! ідеться зовсім не про почуття. Я надто нещасна для цього. Боже мій, від цього можна збожеволіти, змилуйся наді мною, Боже. Моя славна родина в цирку; ці люди повернуться і говоритимуть про те, що бачили. Вони зачиняють вікна через мій кашель і вбивають мене.
Ось уже шість років я страждаю, повсякчас. Ось уже дві суботи, як мала прийти пані де Перонне. Я цього й чекала. Близько сьомої в мене затанцювали перед очима білі метелики, аж я не могла розгледіти цілого обличчя за три кроки. Мені хотілося знепритомніти, щоб налякати родину, але ці зловісні ідіоти послали б по пʼятнадцятьох лікарів і приписали б мою недугу ванні, яку я, може, приймала, чи моєму ранковому виходу до Салону. Ах! це життя, воно мусить скінчитися.
Вийти заміж! Але тоді ж...
Саме для того, щоб знайти мені відповідну партію, і треба вибратися з мого теперішнього становища!!!
Я хотіла б, щоб вони вже повернулися з цирку. А навіщо? Щоб говорити про те саме. І нащо? Усе в цьому, нащо. Я від цього божеволію. Вони не можуть... зрештою, воно так, це моя доля, я пропаща. Я вбʼю себе у тридцять, якщо не помру раніше.
Кажуть, що Ґамбетта одружується з однією з Дюранів, сестрою Левен (Клементини) та Люсі, що вийшла за пана Ру, мільйонера, якого іспанський король зробив маркізом дʼЕскомбрера. Ох і щастить же цим дівчатам. Не те що мені.

Примітки

Бад-Емс — німецьке курортне містечко на річці Лан, чиї джерела призначали при хворобах дихальних шляхів. ↩
Леон Ґамбетта (1838–1882) — лідер республіканців, на той час голова Палати депутатів. Він так і не одружився; помер 31 грудня 1882 року. ↩