❦
Неділя, 1 травня 1881
Dimanche 1er mai 1881
Алексіс приходить зарання, у нього квиток на двох, тож разом із моїм ми можемо піти вчотирьох — пан, пані, я та Алексіс. Я не дуже задоволена своїм убранням: костюм із дуже темно-сірої вовни, чорний капелюшок. Елегантно, але доволі банально. Ми одразу знаходимо мій твір, що висить у першій залі ліворуч від почесної зали1, у другому ряду. Я в захваті від місця і дуже здивована, що картина видається аж такою непоганою. Вона не добра, але я чекала справжнього жахіття, а воно нічогеньке.
Alexis vient de bonne heure, il a un billet pour deux, cela fait qu’avec le mien nous pouvons aller [à] quatre, Monsieur, Madame, moi et Alexis. Je suis pas trop contente de mon accoutrement, un costume de laine gris très foncé, chapeau noir. Elégant mais assez banal. Nous trouvons de suite mon œuvre qui est dans le premier salon à gauche du salon d’honneur, au deuxième rang. Je suis ravie de la place et très étonnée que le tableau paraisse si bien que ça. Ce n’est pas bien mais je m’attendais à une véritable horreur et c’est gentil.
Тільки от через помилку моє імʼя пропустили в каталозі (я поскаржилася, і це виправлять). Цього першого дня не дуже й роздивишся, бо хочеться побачити все одразу; ми з Алексісом трохи відстаємо від родини, щоб подивитися туди-сюди, і зрештою зовсім її загубили, і я на якийсь час узяла його під руку; до речі, я емансипуюся: ходжу, вертаюся, нічого не боюся. Сила-силенна знайомих, гучні компліменти які не мали вигляду надуманих. Це природно: ці люди в цьому не тямлять, бачать доволі велику картину з купою людей на ній, пристойного вигляду. А я ж вісім днів тому дала тисячу франків бідним, щоб мене прийняли... і добре повісили. Ніхто про це не знає, я була у великій конторі і дуже швидко втекла, не слухаючи подяк; розпорядник, певно, подумав, що я вкрала, щоб віддати. Небо дає мені за мої гроші повну міру.
Seulement par erreur on a omis mon nom dans le catalogue (j’ai réclamé et ce sera rectifié). On ne peut pas bien voir dans ce premier jour ou on a hâte de tout voir à la fois, Alexis et moi lâchons un tant soit peu la famille pour aller voir à droite et à gauche, finalement nous l’avons tout à fait perdue et j’ai pris son bras pour quelque temps; du reste je m’émancipe, je vais, je viens, je n’ai pas peur. Une foule de connaissances, de grands compliments qui n’avaient pas l’air d’être tirés par les cheveux. C’est naturel, ces gens-là ne s’y entendent pas, voient un assez grand tableau avec beaucoup de monde dedans d’un aspect convenable. Moi j’ai donné il y a huit jours mille francs aux pauvres pour être reçue... et bien placée. Personne ne le sait, j’ai été dans un grand bureau et me suis sauvée très vite sans écouter les remerciements, l’administrateur a dû croire que j’ai volé pour donner. Le ciel m’en donne pour mon argent.
Аббема, що прогулюється з Божидаром, переказує мені, що моя картина їй подобається, що вона мужня2, цікава тощо. За кілька хвилин ми зустрічаємося і знайомимося зі славетною приятелькою Сари Бернар. Знаєте, що про них кажуть? Вона не дуже схожа на чоловіка... але облишмо це. Вона дуже славна дівчина, і я ціную її похвалу тим більше, що Божидар сповіщає мені, що вона щойно посварилася із Сольдіні, якому сказала, що він здає і що їй не подобаються його цьогорічні роботи.
Abbema qui se promène avec Bojidar m’envoie dire que mon tableau lui plaît, que c’est viril, amusant, etc. Quelques minutes après nous nous rencontrons et faisons connaissance avec la célèbre amie de Sarah Bernhardt. Vous savez ce qu’on dit ? Elle n’a pas trop l’air d’un homme... mais laissons cela. C’est une très bonne fille et j’apprécie ses éloges d’autant plus que Bojidar m’anonnce qu’elle vient de se brouiller avec Soldini à qui elle a dit qu’il baisse et qu’elle n’aime pas ses envois de cette année.
Потім ми зустрічаємо обох Жері, і оскільки мені здається, що я надто розпитувала про його здоровʼя, я тримаюся холодно, водночас ведучи його подивитися кілька полотен. Але раптом я зустрічаю Цільгардтів і Жюліана, який хвалить мою картину й вважає, що її повісили не досить вдало. «Якби вона висіла на рівні очей, це був би народний успіх, і митці не сказали б про неї лихого». Ми прогулюємося з ним.
Puis nous rencontrons les deux Géry, et comme il me semble qu’on s’est trop informé de sa santé, je suis froide tout en le menant voir quelques toiles. Mais tout à coup je trouve les Zillhardt et Julian qui me fait ses compliments sur le tableau et trouve qu’il n’est pas assez bien placé. « S’il était sur la cimaise ce serait un succès populaire et les artistes n’en diraient pas de mal ». Nous nous promenons avec lui.
Зустріла всю майстерню чи майже всю. Ми там пообідали — загалом шість годин серед Мистецтва. Я нічого не кажу вам про картини, ви прочитаєте про це в шановній газеті «Громадянка»3. Хочу тільки сказати тут, що я дуже високої думки про картину Брезло: великі якості, але мало рисунка і дурнуваті пастозні накладення. Пальці, мов пташині пазурі, носи з якимись щілинами, кутами й твердістю! А ще екстравагантні нашарування фарби; словом, тхне імпресіонізмом, а наслідує вона Бастьєна-Лепажа4.
Rencontré tout l’atelier ou presque. Nous avons déjeuné là, en tout un séjour de six heures au milieu des Arts. Je [ne] vous dis rien des tableaux, vous lirez ça dans l’honorable journal la « Citoyenne ». Je veux seulement dire ici que je pense beaucoup de bien du tableau de Breslau, de grandes qualités mais peu de dessin et des empâtements stupides. Des doigts en griffes d’oiseau, des nez avec des fentes et des angles et des duretés ! Et puis des encroûtements extravagants, en somme cela sent l’impressionnisme, et c’est Bastien-Lepage qu’elle imite.
Де ви бачили в природі ці мазанини та ці нарости? Та байдуже, є в них і добре, і ці три голови помічають — висять вони між портретом Вольфа і жебраком5 Бастьєна-Лепажа.
Où avez-vous jamais vu de ces barbouillages et de ces reliefs dans la nature ? Mais c’est égal il y a du bon et on regarde ces trois têtes placées, c’est entre le portrait de Wolff et le mendiant de Bastien-Lepage.
А Каролюс6! Ми впізнали одне одного й поговорили. Тобто це мама дала себе впізнати. Мене він зовсім не впізнавав, бо за пʼять хвилин до того кидав на мене отакі погляди, ну, знаєте, на манір Каролюса! Він дуже самозакоханий і любить жінок, у його манерах є щось єлейне, він — великий жрець, людина, що має стільки всього, він говорить до вас лагідно, з тим шарлатанським виглядом, що нагадує мені Кассаньяка. Це мене зачаровує. А Блан! Блан насилу йме віри моїй картині.
Et Carolus ! Nous nous sommes reconnus et parlé. C’est-à-dire que c’est maman qui s’est fait reconnaître. Il ne me reconaissait pas du tout puisque cinq minutes avant il venait de me lancer de ces regards vous savez à la Carolus ! Il est très fat et aime les femmes, il a dans ses manières quelque chose d’onctueux, c’est un grand prêtre, un homme qui a tant, il vous parle doucement de cet air de charlatan qui me rappelle Cassagnac. Ça m’enchante. Et Blanc ! Blanc à grand peine à croire à mon tableau.
Я зустріла Шеппі й сказала їй, щоб приголомшити, що я вища за Бонна7. Ці дурепи коментуватимуть це в себе вдома. Отак-то!
J’ai rencontré Schaeppi et lui ai dit pour l’ahurir que je suis supérieure à Bonnat. Elles vont commenter cela chez elles ces bêtes. Et allez donc.
Примітки
Почесна зала (salon dʼhonneur) — центральна зала Салону в Палаці промисловості. ↩
Луїза Аббема (1853–1927) — французька художниця, відома портретами своєї близької подруги Сари Бернар. ↩
«Громадянка» (La Citoyenne) — феміністична газета, заснована Юбертіною Оклер 1881 року. Марія раніше вклала в неї кошти й мала намір надрукувати там свій огляд Салону. ↩
Жюль Бастьєн-Лепаж (1848–1884) — французький живописець селянських сцен у натуралістичному стилі, надзвичайно модний 1881 року. ↩
Альбер Вольф (1835–1891) — мистецький критик «Фігаро». Обидві картини належать Жюлю Бастьєну-Лепажу, який 1881 року написав і портрет Вольфа, і «Жебрака» (Le Mendiant) (en.wikipedia «Jules Bastien-Lepage»). ↩
Каролюс-Дюран (1837–1917) — модний французький портретист, славетний своєю плавною технікою та привабливими моделями. Він був також знаним викладачем, а його найвідомішим учнем був Джон Сінгер Сарджент. ↩
Леон Бонна (1833–1922) — один із найславетніших французьких академічних портретистів доби. ↩