Пʼятниця, 15 квітня 1881

У «Жіль Блазі» зʼявилася стаття про Берту: там усе, окрім імен, та й то навіть найнетямущіші їх угадують. Історія з Бланом, чек на сто тисяч франків, який Робер пішов отримати, утримавши собі десять тисяч. Усі мерзоти й речі, у які я не хотіла вірити, коли малі Караджорджевичі їх розповідали. Але ця газетна стаття — то ще пусте: постачальники, аж до маленької кравчині, відверто, безсоромно кажуть, що вона стала кокоткою. Цієї зими в Ніцці вона вечеряла, гуляла і ходила до театру з Лорою Германн і Пеже.
Хоч би яким жахливим це здавалося, воно йде зі стількох боків, що мимоволі повіриш. А на додачу вона покинула материну квартиру й оселилася на вулиці Ле Пелетьє, 4.
Це жахливо, але все цьому посприяло, мовби навмисне. По-перше, екстравагантна вдача Берти, а по-друге, і передусім, Робер. Це він усе влаштував, і ще до того, як одружитися з нею, він, можливо, уже думав, як на ній заробити. Я одразу розкусила цього мерзенного типа.

Примітки

«Жіль Блаз» (Gil Blas) — паризька щоденна газета, заснована 1879 року, відома літературними сторінками й колонками пліток. ↩