❦
Четвер, 24 лютого 1881
Jeudi 24 février 1881
Тітка й княгиня хотіли піти до Пале-Рояля, але замість того я вбираю Алексіса жінкою, із густою вуаллю, і хочу натягти його одяг, та ба! Штани й усе інше — ніяк не застебнути... Тож вертаймо собі своє вбрання; я перевдягаюся в Поліну Орель1, і ми вчотирьох ідемо до «Фолі-Бержер».
Ma tante et la princesse voulaient aller au Palais Royal mais au lieu de ça j’habille Alexis en femme avec un voile épais et veux mettre ses habits mais hélas ! Le pantalon et tout le reste pas moyen de boutonner... Ainsi reprenons nos habits, je me mets en Pauline Orell et tous quatre allons aux Folies-Bergères.
Мені здавалося, ніби я на балу в Опері2, і всі ці маленькі кокотки!!
Il me semblait être au bal de l’Opéra et toutes ces petites cocottes !!
В авансцені поряд із нашою — Леа дʼАско з чоловіками; варто було послухати, як ці люди коментували виставу; оркестр, гомін натовпу мені на руку — я чую, коли інші не чують, так само в кареті я чую, коли говорять зовсім тихо. Потім Алексіс іде купити нам квітів і приходить «розважитися» в коридорах; княгиня теж хотіла піти, але він не дозволив. Тоді вже зовсім не було б весело. Моя чорна перука страшенно розширює мені обличчя, та ще й я мала ретуш на двадцять пʼять франків. Ми ходили вловлювати уривки розмов, а потім балакати з якоюсь дамочкою біля прилавка; Алексіс видає себе за художника, а я — його модель; дамочка скаржиться, що надто багато панів приходить зі своїми дамами, а ці дами — з норовом, але я кажу їй, що становлю виняток, і ми разом пʼємо шампанське. Ці нафарбовані жінки, цей панельний дух, цей запах тютюну, кубла розпусти... це дуже цікаво.
Dans l’avant-scène à côté de la nôtre Lea d’Asco avec des hommes, il fallait entendre les commentaires de la représentation par ces gens-là, l’orchestre, le brouhaha de la foule me favorisent, j’entends quand les autres n’entendent pas, ainsi en voiture j’entends quand on parle tout bas. Puis Alexis va nous acheter des fleurs et vient comprendre pour « s’amuser » dans les couloirs, la princesse voulait venir aussi mais il s’y est opposé. Ce ne serait plus du tout amusant alors. Ma perruque noire m’élargit terriblement la figure et puis j’avais une retouche de vingt-cinq francs. Nous allions écouter les bouts de conversation et puis causer avec une petite femme au comptoir, Alexis se donne pour peintre et je suis son modèle; la petite femme se plaint du trop grand nombre de messieurs avec leurs dames et leurs dames ne sont pas commodes, mais je lui dis que je fais exception et nous buvons du champagne ensemble. Ces femmes maquillées, ce trottoir, cette odeur de tabac, de mauvais lieu... c’est très curieux.
Я кажу Алексісові не церемонитися, і він голосно називав мене люба моя, а тоді розговорився з друзями, що теж були з дамочками. Я ж тут спостерігачем, як Золя, і це кубло розпусти незбагненними звивами думки приводить мене до Кассаньяка.
Je dis à Alexis de ne pas être cérémonieux et il me disait ma chère tout haut et puis il a causé avec des amis qui étaient avec de petites femmes aussi. Moi j’y suis en observateur, en Zola, et ce mauvais lieu par des détours de pensées inexplicables m’amène à Cassagnac.
Мама приїздить завтра, а я навіть не дуже рада.
Maman arrive demain, je ne suis même pas très contente.
Примітки
Поліна Орель — псевдонім, який Марі вигадала для своїх візитів до феміністичного товариства «Le Droit des femmes» («Право жінок»; див. 1880-12-02 і 1880-12-08); тут вона знову використовує його як маскування (вуаль, чорна перука). ↩
Бал в Опері (bal de lʼOpéra) — щорічний маскований бал Паризької опери, славетний своєю сумішшю світського товариства та напівсвіту; вважався доволі ризикованим. ↩