❦
Середа, 23 лютого 1881
Mercredi 23 février 1881
Мені й далі сняться мої рідні. Пані Анічкова пише, що мама робить неможливе, щоб виїхати, і не може. Це дуже прикро. Отже, замість поліпшити справи, ця поїздка лише все заплутала... Сьогодні ввечері я скоряюся долі. Я з тих жертв, яких Провидіння витягає зі скрути в романах, але не в житті. Боже мій, якби я була цілком нещасна, безнадійно пропаща, це було б розвʼязанням... Щовечора бали, Карнавал у Римі... Читаючи всі ці римські імена, і Перегони Барбері, і Корсо1!.. Це перехоплює горло, як те слово Ґамбетти. Жодного спогаду про маленького італійця Антонеллі, о! анічого. Але Рим, але Італія. Коли газети про це пишуть, я пропускаю, бо мені від цього надто сумно! Сьогодні ввечері я піддалася спокусі й прочитала кореспонденцію. Смерть із відчуттям життя!
Je continue à rêver des miens. Mme Anitchkoff écrit que maman fait l’impossible pour partir et n’y parvient pas. C’est bien ennuyeux. Ainsi au lieu d’améliorer les choses ce voyage aura été les embrouiller... Ce soir je me résigne. Je suis une de ces victimes que la Providence vient tirer d’affaire dans les romans, mais pas dans la vie. Mon Dieu si j’étais absolument malheureuse irrémédiablement perdue, ce serait une solution... Il y a des bals tous les soirs, le Carnaval à Rome... En lisant tous ces noms romains et la Course des Barbieri et le Corso !... Cela vous prend à la gorge comme le mot de Gambetta. Pas un souvenir pour le petit Italien Antonelli, oh ! rien. Mais Rome, mais l’Italie. Quand les journaux en parlent je passe, parce que ça me rend trop triste ! Ce soir j’ai succombé à la tentation et lue la correspondance. La mort avec le sentiment de la vie !
Маю, щоправда, запрошення до пані де Туніс, але це дрібниця, нічого вартого уваги.
J’ai bien une invitation chez Mme de Tunis mais c’est de la petite bière.
Примітки
Corsa dei Barberi — перегони коней без вершників униз по Віа дель Корсо, якими завершувався римський Карнавал. ↩