Субота, 5 лютого 1881

Попрацювавши до п'ятої, ми їдемо до Жювізі. Сукня з шовкового муслину, дуже м'яка, рясно драпована, коротка. [Замазано: Троянди на] правому плечі, стебла протягнуті крізь пояс і з'єднуються з іншими трояндами, що спадають каскадами аж до подолу; виходить, що майже весь перед — у квітах.
Я в піднесеному настрої, бо Тоні був дуже милий... Початок добрий, усе йде гаразд, ви впораєтеся; сміливіше. Це дуже добре. Продовжуйте, не гайте часу. Ось [замазано: найкраще, що він мені] сказав. Це мало б мене захопити, чи не так; та ба, я вже не вважаю, що все так легко; тобто цього якраз досить, щоб я працювала з завзяттям.
У Жювізі — тітка, я, Еміль де Жирарден, Альберік Секон, граф Цетнер, баронеса де Беєнс (бельгійська міністерша [sic]), пан і пані Аплечеєви та інші. Усього нас сімнадцятеро. Аплечеєви — то ніццьке поріддя, мої познайомилися з ними в консула, у Говардів тощо. Він дуже люб'язний і приводить до мене свою дружину, щоб ми познайомилися. Якийсь італійський [замазано: співак] співав непогано. А я фліртувала з Емілем. Ми вечеряємо поруч. Не знаю, як так виходить, але я добре чую і розмовляю цілком невимушено. Сьогодні не дуже гарненька, але загалом доволі задоволена.
Бувають дні, коли, як у Брімон, не зв'яжеш і двох слів поспіль, а бувають інші... до того ж усі такі люб'язні, мали вигляд, ніби «нарешті мене впіймали», — мене, що завжди підводжу в останню мить, а тут прийшла, та ще й вчасно! Зрештою, я не варта того, щоб так носилися з моєю присутністю.
[Замазано: Дехто каже, що] вже років тридцять чи сорок, як Жирарден... безпечний, інші ж кажуть, що маленька Жювізі, якій майже двадцять, — його дочка. Найкумедніше те, що вона разюче на нього схожа, він такий бридкий, а вона — наче маленька картина Ватто.
Він люб'язний зі мною, і я не знаю, що про це сказати... Коли його представляють, то наче кажуть тобі: панове, пані, ось Еміль де Жирарден, віком Бог знає скільки років, а ще ходить, розмовляє і навіть фліртує, мов звичайнісінька людина! Підходьте подивитися на цей феномен, заговоріть до нього — і він відповість, ніби й досі жива істота, здатна щось відчувати!
Я вся вражена тим, що добре говорила, — я, котра має стільки чарівних речей напоготові, коли нікого немає, і не знаходить ані слова, коли треба; я високої думки про себе, і коли поводжуся як належить, то не можу стримати подиву й задоволення. Бідолашний Еміль лишається до пів на дванадцяту і дрімає дедалі дужче, що пізніше стає.

Примітки

В оригіналі англійське дієслово «flirter» (від «to flirt») із французькою дієвідміною.
Еміль де Жирарден (1802–1881) — батько-засновник сучасної французької масової преси, творець газети «La Presse» (1836). На 1881 рік йому було під вісімдесят, і він залишався помітною постаттю паризького товариства; помер у квітні цього року. Сатиричний портрет Жирардена як викопного експоната для Марії характерний.
«Безпечний» (inoffensif) — евфемізм на позначення статевого безсилля; у цьому контексті слово несе гірко-іронічний подвійний зміст.