❦
Пʼятниця, 4 лютого 1881
Vendredi 4 février 1881
Ось дещо, що я, здається, не раз тут записувала і що знаходжу в Жан-Жака Руссо.
Voilà quelque chose que je crois bien avoir souvent écrit ici et que je trouve dans Jean-Jacques Rousseau.
«Для тієї, що кохає, інших чоловіків не існує; її коханий — це більше, ніж людина, усі решта — менше: вона і він — єдині свого роду».1 Хіба ні? От я ж казала вам, що Кассаньяк — єдиний, хто мені рівня.
« Il n’y a point d’hommes pour celle qui aime; son amant est plus, tous les autres sont moins: elle et lui sont les seuls de leur espèce ». N’est-ce pas ? Quand je vous disais que Cassagnac était mon seul semblable.
Цілий день я лишаюся занурена в мрії, у яких предметом є цей чоловік. Я нездатна працювати, неспокійна, збентежена. Це смішно після такого довгого часу... Але я суперечу собі... Зрештою, я дуже хотіла б знати, чи це почуття гідне, чи просто надмір моєї молодості, що потребує предмета обожнювання. Бачите, усі ці розмови — самі повторення та бліда мазанина.
Je reste toute la journée plongé dans des rêveries dont cet homme est l’objet. J’en suis incapable de travailler, inquiète, troublée. C’est ridicule après tant de temps... Mais je me contredis... Enfin, je voudrais bien savoir si c’est un sentiment honorable ou tout simplement le trop plein de ma jeunesse qui a besoin d’un objet d’adoration. Voyez-vous tous ces discours, c’est des redites et de pâles barbouillages.
Примітки
З роману Руссо «Юлія, або Нова Елоїза» (1761), частина I, лист 14. ↩