❦
Понеділок, 31 січня 1881
Нас запрошено на обід до Жювізі разом з Е. де Жирарденом.Lundi 31 janvier 1881
Спершу стара Ґавіні, потім Сент-Аман, потім Алексіс; я саме щойно повернулася. Але з Алексісом, який говорить неголосно, мені дуже ніяково.
La mère Gavini, puis Saint Amand puis Alexis; je venais justement de rentrer. Mais avec Alexis qui ne parle pas fort je suis très gênée.
Ах! Тільки цього мені ще бракувало в житті!
Ah ! il ne me manquait plus qu’une pareille chose dans la vie !
Жюліан і Тоні, Жюліан особливо, бо бачив її частіше, задоволені картиною й сказали мені про це, і Жюліан казав мені це кілька разів, і я й сама була задоволена й дуже окрилена. Тепер усе валиться, я більше не вдоволена своєю композицією, і дарма повторюю собі, що Тоні бачив її двічі й сказав мені, що вона дуже добре скомпонована, цікава і що нічого змінювати не треба. Жюліан каже мені нічого не змінювати. Я втратила впевненість. Жюліан теж каже мені нічого не змінювати. Словом, усі вважають це гарним, групу другого плану особливо чудовою, але я не вдоволена. Я бачу це інакше, про зміни думати вже годі, надто пізно... зрештою...
Julian et Tony, Julian surtout puisqu’il l’a vu plus souvent sont contents du tableau et me l’ont dit, et Julian me l’a dit plusieurs fois et j’en étais contente moi-même et très montée. A présent ça tombe, je ne suis plus satisfaite de ma composition et j’ai beau me répéter que Tony l’a vu deux fois et m’a dit que c’est très bien arrangé, amusant et qu’il ne faut rien changer. Julian me dit de ne rien changé. Je n’ai plus confiance. Julian aussi me dit de ne rien changer. Enfin tout le monde trouve cela bien, un groupe du second plan surtout très joli mais je ne suis pas contente. Je vois ça autrement, il ne faut plus songer à des modifications, il est trop tard... du reste...
Усе ж таки дивно, що стільки речей у цій картині ріже мені око, а ні Жюліанові, ні Тоні не ріже... Річ у тім, що вони гадають, що краще я зробити не можу, і не хочуть дати мені загрузнути, шукаючи ускладнень на рівному місці...
C’est tout de même curieux que tant de choses me choquent dans ce tableau et ne choquent ni Julian ni Tony... C’est qu’ils pensent que je ne puis pas faire mieux et ne veulent pas me laisser enfoncer en cherchant midi à quatorze heures...