❦
Вівторок, 4 січня 1881
Доброзичлива насмішкуватість, з якою найавторитетніші журналісти говорять про рівність жінок, про можливість для жінок сказати чи зробити щось розумне, кидає мене в безмежну зневіру. Це просто огидно. Не інакше говорили колись про права «смерда».Mardi 4 janvier 1881
Ви знаєте, наскільки ця ідея мені дорога, то й судіть, як болить мені зневага поважних, шанованих, впливових людей.
Vous savez combien cete idée m’est chère, jugez ce que les mépris de gens sérieux, respectables, influents, me font de peine.
Проте я ні на мить не сумніваюся у своїх істинах і наших правах... Яка страшна й підступна зброя — глузування...
Pourtant je ne doute pas un instant de mes vérités et de nos droits... Que la moquerie est une arme terrible et perfide...
Ось стаття Кассаньяка; не завдам вам образи, пояснюючи, скільки в ній відступництва від власних слів, а особливо нелогічності й дитячості. «Республіканець», «сластолюбець», «велике черево» — як це розумно й дотепно, коли повторюється кожні два дні вже пʼять чи шість років. А дурниці в останніх рядках!
Voici un article de Cassagnac, je ne vous ferai pas l’injure de vous expliquer ce qu’il a de palinodique, et surtout d’illogique et d’enfantin. “Républicain”, “voluptueux », “gros ventre”, comme c’est intelligent et spirituel répété tous les deux jours depuis cinq ou six ans. Et les inepties des dernières lignes !
Сент-Аман сьогодні ввечері... Я здуру показала йому ескіз моєї картини, оголена натурниця його цілком шокує.
Saint Amand ce soir... J’ai eu la bêtise de lui montrer le croquis de mon tableau, le modèle nu le choque absolument.
Одне слово, усе це мені набридло.
Enfin, tout cela m’ennuie.