❦
Субота, 1 січня 1881
Іду до майстерні зробити ескіз, я зовсім сама, приходить Жюліан; Амелі застає нас за дуже милою розмовою, Жюліан дражнить мене Тоні.Samedi 1er janvier 1881
Візитівки від Кайя, від Плансі, від Логадеса (турецького аташе), від Ґабріеля (з Берліна), букет від старого Жері з Ніцци. Блокнот у сапʼяновій палітурці з вензелем і короною та срібний олівець від матінки Ґавіні, яка отримує натомість маленьку муфту з пірʼя. Я подарувала Амелі корсажний букетик, і вона двічі мене поцілувала, а що ми були самі, я розпитала її про перебіг її кохання, про його початки, і вона мені все розповіла. Це триває вже шість років без жодних змін. Вона впізнає його кроки на сходах і те, як він відчиняє двері майстерні, і щоразу це вражає її, як у перші дні. Я це розумію: якби було інакше, це вже було б не воно. Кажуть, що звикають, що відчуття стираються, — ви ж бачите, що це помилка, і кохання, яке змінюється чи приборкується, несправжнє.
Les cartes de Caillas, de Plancy, de Loghadès (attaché turc) de Gabriel (de Berlin), un bouquet du père Géry de Nice. Un bloc en maroquin avec chiffre et couronne et crayon en argent de la mère Gavini qui reçoit en échange un petit manchon de plumes. J’ai donné un bouquet de corsage à Amélie qui m’a embrassée deux fois et comme nous étions seules je l’ai questionnée sur la marche de son amour, sur ses commencements et elle me raconte ça. Il y a six ans que cela dure, sans aucune espèce de variété. Elle reconnaît son pas dans l’escalier et la manière dont il ouvre la porte de l’atelier et chaque fois cela la saisit comme les premiers jours. Je comprends cela, si c’était autrement ce ne serait plus ça. On dit qu’on s’habitue, que les sensations s’effacent, vous voyez bien que c’est une erreur et l’amour qui change ou qui s’apprivoise n’est pas le véritable.
Мені було б гидко змінюватися. Дуже мало хто настільки щасливий, щоб зазнати справжнього кохання, яке вічне, навіть коли воно не взаємне. Загалом люди нездатні на таке цілісне почуття, або їх щось відволікає чи стримує, і вони вдовольняються клаптями, які, звісно, змінюються; ось чому багато хто знизує плечима, коли говорять про кохання вічне чи єдине, а це [є] досить відмінне і дуже рідкісне.
J’aurais horreur de changer. Bien peu de personnes sont assez heureuses pour éprouver l’amour véritable qui est éternel même lorsqu’il n’est pas partagé. En général on est incapable d’éprouver un sentiment aussi entier ou bien l’on en est distrait ou empêché et on se contente de lambeaux, qui changent eux; c’est ce qui fait hausser les épaules à beaucoup de gens quand on parle d’amour éternel ou unique, ce qui [est] assez différent et très rare.
[ Справжнє кохання може й не бути вічним, але воно завжди єдине; хибного чи легкого кохання вже не зазнаєш.]
[ L’amour vrai peut ne pas être éternel mais il est toujours unique, amours faux ou légers on n’en éprouve plus.]
У Ґавіні та Брімон. Останніми днями здійнявся жахливий галас навколо Жирардена та пані де Брімон, яку пані Гро, вдова Дювержьє де Оранна, звинувачує в прусському шпигунстві. Одне слово, нісенітниці, але образи. Жирарден домігся повного задоволення в Палаті.
Chez la Gavini et la Brimont. On a fait ces derniers jours un affreux tapage autour de Girardin et de Mme de Brimont que Mme Gros, veuve Duvergier de Hauranne, accuse d’espionnage prussien. Bref des absurdités mais des insultes. Girardin a obtenu pleine satisfaction à la Chambre.
Що ж до матінки Брімон, жахливо ображеної, то її небіж, пан дʼІнфревіль, якого вона нам представляє, збирається битися з чоловіком вдови, як каже Жирарден. Був почесний суд із членів Жокей-клубу, щоб вирішити, мав чи не мав дʼІнфревіль право битися за неї; суд ухвалив, що мав.
Quant à la mère Brimont affreusement insultée, son neveu M. d’Infreville qu’elle nous présente va se battre avec le mari de la veuve comme dit Girardin. Il y a eu un jury d’honneur des membres du Jockey pour décider si d’Infreville avait oui ou non qualité pour se battre pour elle, qui a décidé que oui.
Секунданти — граф де Брімон, родич віконтеси, і Поль дʼАбзак. Усе це докладно в газетах, і кажуть також, що сам чоловік битися не може через те, що дуже ослаб. Так само було, здається, і з Гро, який не хотів приймати виклику ні від кого, крім чоловіка.
Les témoins sont le comte de Brimont, parent de la vicomtesse et Paul d’Abzac. C’est tout au long dans les journaux et l’on dit aussi que le mari ne peut se battre lui vu l’état d’affaiblissement dans lequel il se trouve. Etat comme à Graux, à ce qu’il paraît qui ne voulait accepter de Cartel que du mari.
Байєль на обіді.
Bailleul à dîner.