Неділя, 5 грудня 1880

Я не працювала й не виходила. Пані де Брімон приходила щовечора; я була в Ґавіні, а вчора, в суботу, ми разом ходили на премʼєру «Жана Бодрі» у Французькому театрі. В авансцені «Б» з нами був пан Требінський, якого я зву Прездобрим. Це високий брюнет, соромʼязливий і доволі незграбний.
Звичайна публіка премʼєр, уряд, матінка Адам тощо. Поряд із нами Раттацці зі своїм третім чоловіком, паном де Рютом. Вона зівʼяла, але розумієш, що за таку жінку можна було й душу погубити. Очі з поволокою — такі, що перед ними хочеться впасти навколішки, а щодо усмішки, виразу обличчя — нічого подібного я ще не бачила. Цей вираз — наслідок тієї влади, яку вона вміла здобувати над людьми. Але бюст у руїнах...
Сьогодні я вбираюся. Спідниця з плюшу зівʼялого гранатового кольору, фартушок з «чудесного» атласу, призібраний на животі; жакет у стилі Робеспʼєра з сукна того самого тону з вилогами з плюшу й атласу, білий комірець і краватка з жабо. Плюшевий капелюшок.
А ноги... мої ноги завжди нагадують мені Рандуена й Лагірля, які ставали навколішки й удавали, ніби не можуть їх знайти — такі вони маленькі. Ми йдемо до Брімон, потім до Ґавіні та до Моро.
Сент-Аман щойно пішов, і ми домовилися: він видасть мене за Леона, а я призначу його міністром закордонних справ.
Доктор Потен приходив сьогодні вранці й хоче, щоб я поїхала на південь до березня.
Бо інакше я скоро не зможу ні дихати, ні підвестися з ліжка. Оце так чудово. Ось уже чотири роки я роблю все, що приписують знаменитості, а мені стає чимраз гірше... Я навіть зважилася посягнути на свою красу — намастила собі йодом праву ключицю. І не краще; чи не впливають часом на моє здоровʼя мої звичайні прикрощі? Проте гортань, бронхи і застуди зазвичай не підвладні душевним недугам...
Нічого не знаю, роблю те, що мені кажуть, остерігаюся необачності, миюся тепер лише теплою водою — і все одно хвора.
Вільвʼєй сказала мені вчора, що Тоні, прийшовши в суботу їх правити, попросив показати наші конкурсні роботи й визнав, що очі в мене намальовані дивно, але є й добре, і дуже гарні речі, і чарівні тони. Утім, конкурсом загалом він незадоволений. Якщо медалі я не отримаю, то все ж зробила доволі добрий етюд.

Примітки

В оригіналі французькою: «Jean Beaudry». ↩
Жюльєтта Адам (1836—1936) — відома французька письменниця, господиня салону й засновниця літературного журналу «La Nouvelle Revue». ↩
Марі-Стадголмін Бонапарт-Вайз (1831—1902), відома як пані Раттацці за своїм другим чоловіком, італійським державним діячем Урбано Раттацці; Луїс де Руте був її третім чоловіком. ↩