❦
Вівторок, 16 листопада 1880
Боюся, що того дня я перебільшила щодо церкви, мене охопили святі докори сумління, і ще трохи — я підвелася б з ліжка, щоб прийти сюди й покаятися, бо церква служить тому, щоб пізнати Бога, церква зробила надзвичайно багато для моралі, церква понесла дикунам імʼя Боже й цивілізацію. Не ображаючи Бога, гадаю, можна було б цивілізувати й без католицизму, але зрештою... церквою послуговувалися, як феодалізмом, і, як він, вона віджила чи майже віджила своє. У католицизмі забагато речей неприйнятних і обурливих, хоч і не огидних. Божественне змішали з пласкими легендами,Je crains d’avoir exagéré l’autre jour par rapport à l’église, j’ai eu de saints remords et il n’a tenu qu’à un fil que je me levasse de mon lit pour venir faire amende honorable ici, car l’église sert à faire connaître Dieu, l’église a fait énormément pour les mœurs, l’église a porté chez les sauvages le nom de Dieu et la civilisation. Sans offenser Dieu je crois qu’on aurait pu civiliser sans catholicisme mais enfin... l’église a été utilisée comme la féodalité et comme elle, elle a fait ou presque fait son temps. Il y a trop de choses inadmissibles et révoltantes, sans être odieuses, pourtant, dans le catholicisme. On a mêlé le divin à des légendes plates et il y a trop de gens éclairés maintenant pour que les saints mensonges soient respectés. Mais c’est une époque de transition que nous traversons et que malheureusement les masses ne sont pas encore assez instruites pour ne pas passer des saines superstitions au mépris et à la négation de Dieu.
Коли я часом мрію про можливі в житті зустрічі з Кассаньяком, я не бачу, як його клерикалізм і монархізм узгодилися б зі мною.
Quand je rêve parfois à des rencontres possibles dans la vie avec Cassagnac, je ne vois pas comment son cléricalisme et son monarchisme s’accorderaient avec moi.
він міг би зізнатися мені, що грає роль, і цього було б мені досить. Є люди щиро побожні, але які є монархісти, хіба що... що... його країна потребує монархії... Бо є люди, які вірять, що монархія потрібна для процвітання деяких країн... ось бач, я про це не подумала того дня, коли казала, що треба мати лакейську душу, щоб любити монархію.
il pourrait m’avouer qu’il joue un rôle et cela me suffirait. Il y a des hommes sincèrement religieux mais qui sont monarchistes, à moins... que... son pays a besoin de la monarchie.. Car il y a des gens qui croient que la monarchie est nécessaire à la prospérité de certains pays... tiens, je n’y pensais pas l’autre jour en disant qu’il fallait avoir une âme de valet pour aimer la monarchie.
Припустімо, що в якійсь країні конституційна монархія, звісно ж, дає народові щастя — ну, тоді найгордіший і найшляхетніший чоловік може щиро до неї пристати й навіть мати певну щиру привʼязаність до родини, яка вже століттями уособлює його країну. Але звідси до тієї рабської привʼязаності до династії ще далеко!
Supposons un pays où la monarchie constitutionnelle bien entendu fasse le bonheur du peuple, eh bien l’homme le plus fier et le plus noble peut y adhérer sincèrement et même avoir un certain attachement sincère pour la famille qui représente depuis des siècles son pays. Mais de là à cet attachement servii à une race il y a loin !
Я не кажу, що вважаю добрим бути монархістом, як щойно сказала вище, але зрештою можна припустити, що до неї щиро привʼязані й вірять у неї в глибині душі за вищезгаданих умов. Принаймні не у Франції це можливо, та й не та тут монархія, якій можна було б, поклавши руку на сумління, віддати перевагу перед Республікою. Та чи є взагалі бодай один претендент, не принижений і не зганьблений? Граф де Шамбор. І Орлеани, що неминуче за ним.
Je ne dis pas que je trouve bien d’être monarchiste comme je viens de dire plus haut, mais enfin on peut admettre qu’on y soit attaché sincèrement et qu’on y croit au fond du cœur dans les conditions susdites. Ce n’est toujours pas en France que c’est possible ni qu’il y ait une monarchie qu’on puisse la main sur la conscience préférer à la République. Et y a-t-il seulement un candidat qui ne soit avili ou déshonorer ? M. de Chambord. Et les d’Orléans qui le suivent inévitablement.
Але зрештою Орлеани, яких терпляче зносили б упродовж століть, могли б стати «тією родиною, яка уособлює країну», про яку я щойно говорила.
Mais après tout les d’Orléans patiemment supportés pendant des siècles pourraient devenir « cette famille qui représente le pays » dont je parlais tout à l’heure.
А ті ницості, до яких зобовʼязує двір, були б жертвою власної гордості, яку приносять країні. Звісно. Але навіщо все це, коли є Республіка, яка має все, що є доброго в буржуазній монархії, і не має нічого з того, що в ній лихого, — найпрекрасніший і найшляхетніший з-поміж урядів.
Et les platitudes auxquelles oblige une cour ce serait le sacrifice de sa fierté personnelle qu’on ferait au pays. Sans doute. Mais à quoi bon tout cela quand il y a la République qui a tout ce que la monarchie bourgeoise a de bon et qui n’a rien de ce qu’elle [a] de mauvais qui est le plus beau et le plus noble des gouvernements.
Зрештою, є щось обурливе в державних почестях, які віддає монархові-маріонетці міністр чи геніальний державний муж, що, хоч би що робив, завжди лишатиметься слугою монарха нікчемного, дурного, а може, і недоумкуватого.
Il y a en somme quelque chose de révoltant dans les honneurs souverains rendus à un monarque mannequin par un ministre ou par un homme d’Etat de génie, qui quoiqu’il fasse sera toujours le domestique du monarque nul, sot et peut-être imbécile.
Ні, бачте, ми з Кассаньяком про це не говоритимемо. Я лишаю йому його ченців і священників, оскільки він розпорошує на них почуття, належне Богові, але політику — ні! Зрештою, не смійтеся з моїх мудрувань, я кепсько висловлююся, та це, врешті, лише пошуки навпомацки.
Non, voyez-vous Cassagnac et moi nous n’en parlerons pas. Je lui abandonne ses moines et ses prêtres puisqu’il éparpille sur eux le sentiment qu’on doit à Dieu, mais la politique non !! En somme ne vous moquez pas de mes élucubrations, je m’explique mal, ce ne sont du reste que des tâtonnements.