❦
Вівторок, 19 жовтня 1880
Гай-гай! Усе це зведеться до того, що я помру за кілька років, жалюгідно, повільно згасаючи. Я таки трохи здогадувалася, що цим і скінчиться. Не можна жити з такою головою, як моя; я схожа на дітей, у яких надто багато розуму. Мені потрібно було забагато, щоб бути щасливою, а обставини склалися так, що я позбавлена всього, крім тілесного комфорту.Hélas ! tout cela va se réduire à mourir dans quelques années, misérablement, en traînant. Je soupçonnais bien un peu que cela finirait ainsi. On ne peut pas vivre avec une tête comme la mienne, je suis comme les enfants qui ont trop d’esprit. Il me fallait trop de choses pour être heureuse et les circonstances se sont groupées de telle façon que je suis privée de tout sauf de bien être physique.
Коли років два-три тому, ба навіть півроку тому, я ходила до нового лікаря, щоб повернути голос, він питав мене, чи не відчуваю я тих чи тих симптомів, і коли я відповідала, що ні, казав приблизно ось що: «Ну, з бронхами нічого, з легенями теж, це лише гортань». А тепер я починаю відчувати всі ті речі, які спершу припускав лікар. Отже, бронхи й легені уражені. О! Це ще нічого, або майже нічого. Фовель приписав йод і наривний пластир1 — звісно ж, я заверещала з жаху. Я радше зламаю собі руку, ніж терпітиму гірчичник. Три роки тому в Німеччині курортний лікар знайшов у мене щось у правій легені, під лопаткою. Я з цього добряче посміялася. А ще в Ніцці, років пʼять-шість тому, я часом відчувала наче біль у цьому місці, тільки була переконана, що в мене виросте горб, бо дві мої тітки горбаті.
Lorsque il y a deux ou trois ans et même il y a six mois j’allais chez un nouveau médecin pour retrouver ma voix, il me demandait si je n’éprouvais pas tels et tels symptômes et comme je répondais non, il disait à peu près ceci - allons, il n’y a rien aux bronches, ni aux poumons, c’es seulement le larynx. A présent je commence à ressentir toutes ces choses que commençait par supposer le médecin. Donc les bronches et les poumons sont atteints. Oh ! ce n’est encore rien, ou presque rien. Fauvel a ordonné de l’iode et un vésicatoire, naturellement j’ai poussé des cris d’horreur. J’aime mieux me casser un bras que de subir un sinapisme. Il y a trois ans en Allemange un médecin des eaux m’a trouvée je ne sais quoi au poumon droit, sous l’omoplate. J’en ai bien ri. Et encore à Nice, il y [a] cinq, six ans je sentais parfois comme une douleur à cet endroit, seulement j’étais convaincue qu’il allait me pousser une bosse, ayant deux tantes bossues.
І ось ще кілька місяців тому мене питали, чи не відчуваю я там нічого, і я, не задумуючись, відповідала, що ні. А тепер, коли я кашляю чи просто глибоко вдихаю, я відчуваю це там, праворуч у спині.
Et voilà qu’il y a quelques mois encore on me demandait si je ne sentais rien là et je répondais non sans y songer. A présent quand je tousse ou seulement respire profondément je le sens là à droite dans le dos.
Усі ці речі разом наводять мене на думку, що, може, там і справді щось є... Я ніби з самолюбства доводжу, що я хвора, але мені це зовсім не до вподоби. Це бридка смерть, дуже повільна, чотири, пʼять, може, десять років. І робишся такою худою, такою бридкою.
Toutes ces choses ensemble me font croire qu’il y a peut-être quelque chose vraiment... Je mets une sorte d’amour-propre à démontrer que je suis malade mais cela ne me plaît guère. C’est une vilaine mort, très lente, quatre, cinq, dix ans peut-être. Et l’on devient si maigre, si laid.
Я не дуже схудла, я цілком така, якою й треба бути, тільки вигляд у мене втомлений, я багато кашляю, і дихати важко. Ось вам, однак! Чотири роки мене лікують найбільші знаменитості, возять на води, і я не тільки не повернула свого чудового голосу — такого чудового, що я плачу, коли про нього думаю, — а ще й хворію дедалі дужче і, скажімо це жахливе слово, трохи недочуваю.
Je n’ai pas beaucoup maigri, je suis tout à fait comme on doit être, seulement j’ai l’air fatigué et je tousse beaucoup et la respiration est difficile. Voilà pourtant ! Depuis quatre ans soignée par les plus grandes célébrités, promenée aux eaux et non seulement je n’ai pas retrouvé ma belle voix, si belle que je pleure en y pensant, mais encore je suis de plus en plus malade et disons le mot horrible, un peu sourde.
Ну й нехай, аби смерть прийшла швидко, я не скаржитимуся.
Allez, pourvu que la mort vienne vite, je ne me plaindrai pas.
навскоси
Чи траплялося вам іноді взятися говорити чи писати, що ви вже не вірите в щось, у що вірили, і саме тоді, коли ви це кажете: «Подумати лишень, а я ж був у цьому переконаний!» — знову опинитися в полоні колишньої думки й повірити в неї наново або принаймні міцно засумніватися в новій?
en travers Vous est-il arrivé parfois de prendre la parole ou la plume pour dire que vous ne croyez plus à quelque chose à quoi vous avez cru et pendant même que vous dites: - et dire que j’étais persuadé de cela ! - être repris par l’ancienne idée et y croire de nouveau ou tout au moins fortement douter de la nouvelle ?
У такому настрої я й зробила начерк картини: в очікуванні художника модель — маленька білява жінка — сидить верхи на стільці й курить цигарку, дивлячись на скелет, якому встромила в зуби люльку. Одяг розкиданий на підлозі ліворуч, праворуч черевики, на підлозі розкритий портсигар й невеличкий букетик фіалок. Одна нога перекинута через поперечину спинки стільця; жінка теж сперта ліктем і підборіддя підперла рукою. Одна панчоха на підлозі, друга ще висить на нозі. За кольором це дуже добре складається. До речі, я стаю колористкою, о, це я жартома, але, жарти набік, я відчуваю колір, і мої картини двомісячної давності, ще до Мон-Дора, не можна й порівнювати з нинішніми.
C’est dans ces dispositions-là que j’ai fait l’esquisse d’un tableau: en attendant l’artiste, le modèle une petite femme blonde est assise à califourchon sur une chaise et fume une cigarette en regardant le squelette entre les dents duquel elle a fourré une pipe. Les habits sont éparpillés par terre à gauche, à droite les bottines, un porte-cigare ouvert par terre et un petit bouquet de violettes. Une des jambes est passée par dessus la traverse du dossier de la chaise; la femme aussi est accoudée et a une main sous le menton. Un bas par terre et l’autre pend encore au pied. Cela s’arrange très bien comme couleur. A propos je deviens coloriste, oh ! je dis cela pour rire, mais blague à part je sens la couleur et il n’y a pas de comparaison entre mes peintures d’il y a deux mois, avant le Mont-Dore, et à présent.
Ось побачите, знайдеться тридцять шість причин, щоб привʼязати мене до життя, коли я вже ні до чого не годитимусь, коли буду хвора, згнила, бридка.
Vous verrez qu’il se trouvera trente-six choses pour m’attacher à la vie quand je ne serai plus bonne à rien, quand je serai malade, pourrie, dégoûtante.
Примітки
Наривний пластир (фр. «vésicatoire») — подразнювальний засіб, що спричиняв пухирі на шкірі: вважалося, що так із тіла «витягують» хворобу. ↩