❦
Четвер, 22 липня 1880
Jeudi 22 juillet 1880
Я припускаю, що одна людина може піднятися до верховної влади, коли вона — герой, як Наполеон Перший, я припускаю, що своєрідну диктатуру надають вищій і здатній істоті, але її діти — ніщо. Я не хочу навіть довічної влади, це показувало б, що бояться зрадити свої зобовʼязання, з обох боків. Якщо обранець поводиться добре, не потрібно присяги, щоб він лишався вождем.
J’admets l’élévation au pouvoir suprême d’un homme, quand cet homme est un héros comme Napoléon Ier, j’admets qu’on confère une sorte de dictature à un être supérieur et capable, mais ses enfants ne sont rien. Je ne veux même pas de pouvoir à vie, cela montrerait qu’on a peur de faillir à ses engagements, de part et d’autre. Si l’élu se conduit bien, il n’est pas besoin de serment pour qu’il reste le chef.
Я наділа тутешній селянський капелюшок, він мені дуже личить: я в ньому схожа на якогось Ґреза. Я телеграфувала, і мені надсилають сукні з лінону на тутешню спеку, аж ось стає дуже холодно. Я починаю бачити краєвид; до сьогоднішнього вечора мене дратувала паскудність харчу, дратувала тому, що їжа — це мерзенний клопіт, від якого годі ухилитися.
Je me suis coiffée d’un chapeau de paysanne d’ici, cela me fait très bien, me faisant ressembler à un Greuze. J’ai télégraphié et on m’envoie des robes de linon pour les chaleurs d’ici, et voilà qu’il fait très froid. Je commence à voir le paysage; jusqu’à ce soir j’étais énervée par la saleté de la nourriture, énervée parce que le manger est une préoccupation ignoble et à laquelle on ne peut se soustraire.