❦
Пʼятниця, 23 липня 1880
Vendredi 23 juillet 1880
Я цілими днями сиджу в себе, лікування завершується о пів на шосту ранку (починається о четвертій), після чого годину лежиш. То чим, на вашу думку, мені себе зайняти? Коли я помузикувала годину-дві й почитала, аж поки очі втомилися, лишаються ще цілі години. Снідаємо о пів на одинадцяту.
Je reste toutes les journées chez moi, le traitement étant terminé à cinq heures et demie du matin (commencé à quatre heures) après quoi on reste couché une heure. Et à quoi voulez- vous que je m’emploie ? Quand j’ai fait de la musique pendant une ou deux heures et lu jusqu’à me fatiguer les yeux, il reste encore des heures entières. On déjeune à dix heures et demie.
Маленькі Одіффре часто крутяться мені в голові, а тоді — внутрішні нарікання на мою долю.
Les petites Audiffret me trottent souvent par la tête et alors des lamentations intérieures sur mon sort.
Хто мені поверне мою змарновану, сплюндровану, утрачену молодість. Мені двадцять один рік, і днями я знайшла ще три сиві волосини; я цим хвалюся, бо це жахливий доказ того, що я нічого не перебільшую. Якби не моє дитяче обличчя, я здавалася б старою, та й то бувають дні, коли під очима видно зморщечки. А віднедавна я виявила дві ледь помітні лінії, що йдуть від носа: одна сягає кутика рота, друга губиться в щоці.
Qui me rendra ma jeunesse gaspillée, saccagée, perdue. J’ai vingt et un ans et, l’autre jour, je me suis encore trouvée trois cheveux blancs; je m’en vante, c’est une preuve épouvantable que je n’exagère rien. N’était ma figure d’enfant, je paraîtrais vieille et, encore y-a-t-il des jours où il se voit des flétrissures sous les yeux. Et depuis quelque temps j’ai découvert deux lignes à peine visibles partant du nez, une allant rejoindre le coin de la bouche, l’autre se perdant dans la joue.
Хіба ж це природно в моєму віці?
Est-ce que c’est naturel à mon âge ?
Ні! бачте, у глибині серця здіймається така буря, що краще урвати все, кажучи собі, що в мене завжди буде вихід — розтрощити собі голову у двадцять пʼять років, перш ніж мене почнуть жаліти.
Non ! voyez-vous, il se soulève au fond du cœur un tel orage, qu’il vaut mieux couper court à tout, en me disant que j’aurai toujours la ressource de me casser la tête à vingt-cinq ans avant qu’on me plaigne.
У мене був надзвичайний голос, це був Божий дар, і я його втратила. Спів для жінки — це те саме, що красномовство для чоловіка, безмежна сила.
J’avais une voix extraordinaire, c’était un don de Dieu, et je l’ai perdue. Le chant, pour la femme, est ce que l’éloquence est à l’homme, une puissance sans limite
Коли я скаржуся, родина мені каже: чому ти нічого не робиш? Плети інтриги. Та як? Мене підштовхнули написати князю Урусову, щоб попросити в нього листа від Горчакова до Орлова, а він не відповів. Він познайомився зі мною в Зодені, разом із тіткою, і моя родина гадала, що він зробить геть усе.
Quand je me plains, ma famille me dit pourquoi ne fais-tu rien? Intrigues. Et comment ? On m’a poussé à écrire au Prince Ourousoff pour lui demander une lettre de Gortchakoff pour Orloff et il n’a pas répondu. Il m’a connue à Soden avec ma tante et ma famille a cru qu’il ferait tout.
Зрештою, що тут дивного, ми з провінції, без жодних звʼязків зі столицею та Двором. Дідусь уже жив дикуном, ніби готуючи мені тортури. Коли мама стала панною, її возили на бали в Полтаву й Харків. У двадцять один рік вона вийшла за мого батька, якого мали за багатія.
Du reste quoi d’étonnant, nous sommes de la province, sans aucune relation avec la capitale et la Cour. Grand-papa déjà vivait en sauvage comme pour préparer mon supplice. Quand maman est devenue jeune fille on l’a menée aux bals à Poltava et Kharkoff. A vingt et un ans elle épousait mon père qui passait pour un richard.
І справді, генерал нажив за тамтешніми мірками величезний статок — дванадцять тисяч арпанів землі, пʼятдесят тисяч карбованців ренти, гадаю. Та було чотири сестри, тож загалом мій батько мав від двадцяти пʼяти до тридцяти тисяч карбованців ренти, він каже, що набагато більше, але, гадаю, він бреше. Та подружжя вже десять років жило нарізно. Не годна терпіти життя в родині зі свекром і трьома старими дівами, зовицями, мама втекла до своїх, мов дитина, ні про що не думаючи.
En effet, le général s’était fait une fortune immense pour là- bas, douze mille arpents de terre, 50.000 roubles de rente je crois. Mais il y avait quatre sœurs, en somme mon père a eu de 25 à 30.000 roubles de rente, il dit beaucoup plus mais je crois qu’il ment. Mais le ménage était séparé depuis dix ans. Ne pouvant supporter la vie en famille avec le beau-père et trois vieilles filles, des belles-sœurs, maman s’est enfuie chez les siens, comme une enfant sans songer à rien.
Ми жили на селі, нікого не бачачи. Потім поїздка до Петербурга у справах Жоржа, де її сяйлива врода принесла їй кількох високопоставлених залицяльників, які, нічого не домігшись, стали байдужими. А бідолашна жінка не дістала з того геть нічого, окрім родинних оповідей про тріумф. До того ж скандали Жоржа й постійний клопіт усієї родини, як його з халепи виплутати. Потім поїздки до Криму, де Двір проводив сезон. У 1867 році ми з мамою були на поштовій станції, де проїжджав Імператор; Імператор, побачивши вродливу молоду жінку, заговорив до неї, був вельми ласкавий. Ми побачилися знову влітку в Криму. І чи то Імператор був недостатньо наполегливим, чи то жінка була надто невинна, але скінчилося це просто нічим.
On a vécu à la campagne, sans voir personne. Puis un voyage à Pétersbourg pour les affaires de Georges, où sa radieuse beauté lui a valu quelques adorateurs haut placés qui n’ayant rien obtenu sont devenus des indifférents . Et la pauvre femme n’en a eu rien du tout, sauf des récits de triomphe en famille. Avec cela les scandales de Georges et la constante préoccupation de toute la famille pour le tirer d’affaire. Puis des voyages en Crimée où la Cour passait la saison. En 1867 nous étions maman et moi à une station de poste, où passait l’Empereur, l’Empereur voyant une belle jeune femme lui a adressé la parole, a été fort gracieux . On s’est revu en été en Crimée . Et soit que l’Empereur n’ait pas été assez agressif, soit que la femme ait été trop innocente elle a fini simplement.
Світські втіхи — судіть самі, що це для мене.
Les plaisirs mondains, jugez-ce que c’est pour moi.
Тен каже й доводить, що уражене самолюбство посприяло звершенню Революції. Великі люди були до цього чутливі, [отже] чутлива і я.
Taine dit et prouve que les froissements d’amour-propre ont contribué à faire la Révolution. De grands hommes ont été sensibles à cela, je suis [donc] sensible.
На прогулянці, у парку, на який виходить моє вікно, я бачила пані де Ротшильд, що приїхала сюди з конюхами, кіньми тощо, тощо. Вид цієї щасливиці завдав мені болю, але треба бути мужньою. Зрештою, коли біль стає гострим — це визволення. Коли доходиш до певної межі, знаєш, що далі він може лише слабшати. Поки чекаєш на цю кризу серця й душі — страждаєш, але щойно дійдеш до неї — стає легше. А потім кличеш собі на поміч Епіктета або молишся; та молитва розчулює.
A la promenade, dans le parc sur lequel donne ma fenêtre, j’ai vu Mme de Rothschild, venue ici avec palefreniers, chevaux, etc. etc. La vue de cette heureuse m’a fait mal, mais il faut être brave. Du reste, quand une douleur devient aigüe, c’est la délivrance. Quand on en arrive à un certain point, on sait que cela ne peut plus que diminuer. C’est en attendant cette crise du cœur et de l’âme qu’on souffre, mais une fois arrivé là, on est soulagé. Et puis on appelle à son aide Epictète ou on prie; mais la prière attendrit.
Тепер мені на кілька днів краще, а за ці дні гіркота наростатиме, наростатиме, наростатиме; потім знову спалах, потім занепад, і завжди отак!
Maintenant je suis mieux pour quelques jours, pendant lesquels les amertumes vont monter, monter, monter; puis de nouveau un éclat, puis l’abattement, et toujours comme cela !
Справи Суліми й Дикана скінчилися тріумфальним виправданням присяжними, мама дає себе відрекомендувати, Олександр і Етьєн уже були виправдані. Зрештою, то була дрібʼязкова справа, яка затягувалася лише тому, що з остраху ухилялися від суду. А коли я казала: їдьте до Росії, покінчіть із цим! — мені відповідали, що я, певно, хочу їхньої смерті, чи вʼязниці, чи заслання. Ось вам і портрет цих персонажів. Я почуваюся серед своїх, наче розважлива істота, замкнена в божевільні. І ніби мої ноги заплуталися в морських водоростях, що піднімаються й обвивають мене, я можу лише кричати й відчуваю, що навіть це марно.
Les affaires de Soulima et de Dikan se sont terminées par un acquittement triomphal de juré, maman se fait présenter, Alexandre et Etienne étaient déjà acquittés. Du reste c’était une affaire dérisoire et qui ne tardait que parce qu’on esquivait le jugement par peur. Et lorsque je disais: Allez en Russie, finissez- en ! on me répondait que je voulais sans doute leur mort, ou la prison, ou l’exil. Cela vous peint les personnages. Je me sens avec les miens comme un être raisonnable enfermée dans une maison de fous. Et comme si mes pieds étaient pris dans des herbes marines qui montent et m’enlacent, je ne puis que crier et je sens que cela même est inutile.
на полях
Не було чим перейматися
dans la marge Il n’y avait de quoi s’en occuper