❦
Вівторок, 6 липня 1880
Mardi 6 juillet 1880
Новий портрет, який я накидала, мав у Родольфа такий успіх, що він зніс його вниз до чоловіків, аби довести, що жінки сильні.
Le nouveau portrait que j’ai ébauché a eu tant de succès auprès de Rodolphe qu’il l’a descendu chez les hommes pour prouver que les femmes sont fortes.
Очікували гарного засідання з амністією в Палаті, і товариство було блискуче — республіканський вищий світ1, посли тощо, і навіть Гехт, він був і в Сенаті. Дуже спекотно, я дуже шикарна в білому, Леон розглядає мене в лорнет, та й інші теж, багато; а надто Жид — о, цей розглядав мене з-за колони майже весь час. Він був із пані Арно, Флоке, Ебраром і Жозефом, з яким двічі виходив. Нам було дуже добре в ложі Президента Республіки.
On s’attendait à une belle séance avec l’amnistie à la Chambre et l’assistance était brillante, le high life républicains, les ambassadeurs etc. et même Hecht, il était aussi au Sénat. Il fait très chaud, je suis très chic en blanc, Léon me lorgne et les autres aussi, beaucoup; mais surtout le Juif, oh celui-là il me lorgnait de derrière une colonne, presque tout le temps. Il était avec Mme Arnaud, Floquet, Hébrard et Joseph avec lequel il était sorti deux fois. Nous étions très bien dans la loge du Président de la République.
Нічого не сталося, відклали на завтра. Але я дивилася на Кассаньяка, час від часу ховаючись в останньому ряду; (там були тільки ми) — не знаю, бридкий він чи гарний, чи негарний, чи чарівний, чи пересічний, але він дорогий, він коханий. Можливо, це перебільшення... але досі є тільки він.
Il n’y a rien eu, c’est remis à demain. Mais j’ai regardé Cassagnac en me cachant de temps en temps au dernier rang; (il n’y avait que nous) je ne sais s’il est laid ou beau ou vilain ou charmant ou commun, mais il est cher, il est bien-aimé. C’est peut-être exagéré... mais jusqu’à présent il n’y a que lui.
Чи була я вчора зла? Ні, ніколи такою не буваєш, а коли кажеш, що ти така, то це означає, що хвалишся, ніби робиш людей нещасними. А проте, гадаю, цей сердешний Казимир мене кохає.
Est-ce que j’ai été méchante hier ? Non on ne l’est jamais, et quand on dit qu’on l’est, c’est qu’on se vante de faire des malheureux. Je crois pourtant que ce pauvre Casimir m’aime.
— Ви прийшли через... оте писання? — спитала я в нього.
- Vous êtes venu à cause de... cet écrit ? lui demandais-je.
— Я прийшов, щоб вас побачити. — І це було сказано з тим зусиллям, яке роблять, щоб говорити, не плачучи... Є серед вас, о любі читачі, що мене читатимете, люди вульгарні; так от, ці подумають, що Кассаньяк заважає мені мати серце. Та воно й не для такого нікчеми, як Казимир, заговорить це серце. Кажуть, що панна Акар дуже багата і що лицарський Поль де Кассаньяк приховав цей величезний посаг, а тепер вигадав того пана Жюльєна, який нібито робить його своїм спадкоємцем, тощо, тощо. Чи не виявилося б, що збоку чи здалеку я теж маю нечисту вдачу? Бо ж, зрештою, я вийшла б за будь-кого заради грошей і високого становища. Чи це аж так суворо? Я ж не відмовляю Казимирові навідріз: «але якби я знайшла дуже багатого чоловіка, то й не зважала б на вас і взяла б того чоловіка», — я сказала йому це вчора. Чи це чесно? Хоч, зізнаюся, це не дуже чисто. А врешті, якби трапився чоловік, чий статок був би нечесно набутий, я б, не вагаючись, віддала йому перевагу над чесною людиною. Звісно, за умови, що його шахрайство не сягне того, щоб його занесли до чорного списку, бо в такому разі багатство ні до чого. Тож порозуміймося: коли я кажу, що взяла б негідника заради його калитки, само собою зрозуміло, що це буде негідник прийнятий. Таких багато. Що ж, чи я краща за Поля? Тут більше переваг, і прийняти будь-що легше, бо саме чоловік прикриває все своїм іменем.
- Je suis venu pour vous voir. Et c’était dit avec l’effort que l’on fait pour parler sans pleurer... Il y a parmi vous, ô chers lecteurs qui me lirez, des gens vulgaires eh bien ceux-là penseront que Cassagnac m’empêche d’avoir du cœur. Ce n’est toujours pas pour un mistanflûte comme Casimir qu’il va parler ce cœur. On dit que la fille Acard est très riche et que le chevaleresque Paul de Cassagnac a dissimulé cette dot énorme et maintenant il a inventé ce Monsieur Julien qui est sensé le faire son héritier etc. etc. Est-ce que vue de côté ou de loin, moi aussi j’aurais un caractère malpropre ? Car enfin moi j’épouserais n’importe qui pour de l’argent et une grande situation. Est-ce bien strictement ? Moi je ne refuse pas net à Casimir “mais je trouverais un homme très riche que je ne m’inquiéterais pas de vous et prendrais cet homme”, je le lui ai dit hier. Est-ce loyal ? Bien que, je l’avoue, ce n’est pas très pur. Et enfin un homme dont la fortune serait mal acquise s’offrirait que je le préferais à un honnête homme sans hésiter. Pourvu naturellement que sa filouterie n’aille pas jusqu’à le faire mettre à l’index, dans ce cas la richesse ne servirait à rien. Ainsi entendons-nous quand je dis que je prendrais un scélérat pour son sac il est entendu que ce sera un scélérat accepté. Il y en a beaucoup. Eh bien suis-je mieux que Paul ? Il y a plus d’avantages et plus de facilité d’accepter n’importe quoi puisque c’est l’homme qui couvre le tout avec son nom.
А проте мені здається, що є в мені щось досконало чесне. Узявши чоловіка, я ніколи б його не зраджувала — по-перше, щоб не забруднитися, а по-друге, бо мені огидно зраджувати.
Pourtant il me semble qu’il y a en moi quelque chose de parfaitement honnête. Ayant pris un mari je ne le tromperais jamais, d’abord pour ne pas me salir et puis parce que j’ai horreur de tromper.
Зрештою, я дозволяю собі ці розрахунки, що напрошуються. Ви знаєте моє життя, але в коханому я хотіла б бачити лише чистоту й славу. А це означає, що наразі коханого немає.
Enfin, moi je me permets ces calculs qui s’imposent. Vous connaissez ma vie, mais je ne voudrais voir dans le bien-aimé que pureté et gloire. Cela revient à dire qu’il n’y a pas de bien-aimé pour l’heure.
Цей сердешний Казимир!
Ce pauvre Casimir !
— Ви вважаєте мої погляди мерзенними, вони, кажете ви, почерпнуті з моїх книжок. Я глузлива й резонерка, я весь час позую: я ніколи не кажу й слова з того, що думаю, кажете ви. То що ж ви тоді в мені кохаєте? Мою шкіру? Та це ж жах!
- Vous trouvez mes doctrines détestables, elles sont, dites- vous, puisées dans mes livres. Je suis moqueuse et raisonneuse, je pose toujours: je ne dis jamais un mot de ce que je pense, dites- vous. Alors qu’aimez-vous donc en moi ? Ma peau ? Mais c’est une horreur !
Йому не було чого відповісти, окрім як вряди-годи вигукувати, що він не такий дурний, як я гадаю, і що, хоч би як я його приголомшувала, він усе одно розуміє. Він нічого не розумів... а проте кажуть, що закохані мають дурний вигляд.
Il n’avait rien à répondre que de temps en temps de s’écrier qu’il n’était pas aussi bête que je pensais et que, j’avais beau l’abrutir, qu’il comprenait tout de même. Il ne comprenait rien... pourtant on dit que les amoureux ont l’air bête.
Ні, справді дурний. Він питає мене, з якою метою, навіщо його виховувати, а потім додає з розчарованим виглядом, що він і так аж занадто вихований. Він вельми високої думки про себе, цей червʼяк. Він слухає мої різкості, і це не заважає йому знову йти в наступ і дозволяти собі критику й міркування з тією звичною самовпевненістю та впертістю!
Non vraiment il l’est. Il me demande dans quel but, pourquoi faire son éducation, et puis ajoute avec un air désenchanté qu’elle n’est que trop faite. Il se gobe positivement, ce ver de terre. Il écoute mes duretés et cela ne l’empêche pas de revenir à la charge et de se permettre des critiques et des réflexions avec cette suffisance et cet entêtement ordinaires !
Я лютую, коли подумаю, що ця істота дозволяє собі критикувати чи перебирати бодай щось у мені. Мерзенна глино, як він сміє не лежати чолом у пилюці? Бунт рівного тобі видається природним і змушує тебе його поважати, бунт вищого кидає тебе йому до ніг, і часто збунтований рівний стає вищим. Та коли нижчий, як цей румун, цей унтер-офіцер розуму, його бунт обурює, гнівить, ранить і дратує. Чи уявляєте ви собі Соутцо, який каже: «Ви, усі панни, ви такі, але геть усі».
Je rage quand je pense que cet être se permet de critiquer ou éplucher quoique ce soit en moi. Ignoble argile, comment ose-t- il ne pas être le front dans la poussière ? La révolte d’un semblable paraît naturelle et vous le fait respecter, celle d’un supérieur vous jette à ses pieds, et souvent un semblable révolté devient un supérieur. Mais un inférieur comme ce Roumain , ce sous-officier de l’intelligence, sa révolte choque, indigne, blesse et embête. Vous imaginez-vous Soutzo qui dit: - “Vous, toutes les jeunes filles, vous êtes ainsi, mais absolument toutes”.
Він такий дурний, коли підводить голову.
Il est si sot quand il relève la tête.
Примітки
В оригіналі англійською: «high life». ↩