❦
Субота, 12 червня 1880
Samedi 12 juin 1880
Мені краще. Я закінчила начерк пані Ґопійя. Тюркан, Мораес, пані Ґавіні, пані Енґельгардт, де Вільвʼєй... Коліньйон лишається на обід, Соутцо теж.
Je suis mieux. J’ai fini la pochade de Mme Gaupillat. Turquan, Moraës, Mme Gavini, Mme Engelhardt, de Villevieille... Collignon reste dîner, Soutzo aussi.
Він повертається із засідання, де виступав Кассаньяк, і приносить відблиски, що мене підносять. Це правда, я ніколи не кохала й ніколи не покохаю нікого, окрім цього чоловіка.
Il revient de la séance Cassagnac et en apporte des reflets qui m’exaltent. C’est vrai, je n’ai jamais aimé et n’aimerai jamais que cet homme-là.
Відчуваючи потребу заглушити свою лють, я сміюся й говорю дуже голосно, переплітаючи Арістотеля й амністію... Зрештою, я навіжена, і навіжена через те, що той, хто був мені рівнею, утрачений навіки.
Ayant besoin d’étourdir ma rage je ris et parle très haut entremêlant Aristote et l’amnistie... Enfin je suis folle et folle parce que mon pareil est perdu à jamais.
Соутцо супроводжує тітку до цирку, що його не тішить. Я знову сказала йому, що в нього грубі почуття, що я була хвора, а він навіть не прийшов увечері довідатися...
Soutzo accompagne ma tante au cirque, ce qui ne l’amuse pas. Je lui ai dit de nouveau qu’il avait les sentiments grossiers, que j’étais malade et qu’il n’est seulement pas venu s’informer le soir...
— Мені не слід було б вам цього казати, бо ви цього не розумієте; я вам це кажу, а ви сприймаєте це за докір; ви короткозорий і будете таким завжди, хоч би вам це й закидали тридцять років. Так само й щодо вашої вдачі — марно про це й говорити.
Je ne devrais pas vous le dire car vous ne comprenez pas cela; je vous le dis et vous prenez cela pour un reproche; vous êtes myope, vous le serez toujours quand même on vous le reprocherait pendant trente ans. De même pour votre moral, inutile de vous en parler.
Лишившись наодинці з Коліньйон, ми гомонимо про моє майбутнє. Вона каже, що Соутцо дурний і злий і що якби я за нього вийшла, вона б виплакала всі сльози. Що він не делікатний, що він вічно стовбичитиме коло дружини, не маючи ні заняття, ні карʼєри. «Справжній осел!» — каже вона.
Restées seules avec Collignon nous causons de mon avenir. Elle dit que Soutzo est bête et méchant et que si je l’épousais elle en pleurerait toutes ses larmes. Qu’il n’est pas délicat, qu’il sera toujours fourré chez sa femme n’ayant ni occupation ni carrière. « Un âne bâté ! » dit-elle.
Усе це правда, але я заспокоюю її щодо шлюбу, який ніколи не відбудеться.
C’est vrai tout cela mais je la rassure quant au mariage qui ne se fera jamais.
Тільки от я сама з тіткою й нуджуся до смерті, цей хлопець приносить сюди наче відблиск життя, веселощів і кохання... я передбачаю, я знаю, що наживаю собі смертельного ворога, але спровадити його...
Seulement voilà, je suis seule avec ma tante et m’ennuie à mourir, ce garçon apporte ici comme une reflet de vie, de gaieté et d’amour... je prévois, je sais que je me crée un ennemi mortel, mais le congédier...
Ви легко можете уявити собі, що я могла казати Соутцо, коли голова й серце в мене сповнені іншим, через якого божеволію і який утрачений навіки. Ну! то що ж можна вдіяти зі своїм серцем за таких умов? Треба виходити за багатого чоловіка.
Vous pouvez vous figurer facilement ce que je pouvais dire à Soutzo ayant la tête et le cœur pleins de l’autre, dont je suis folle et qui est perdu a jamais. Eh ! bien que peut-on faire de son cœur dans ces conditions-là ? On doit épouser un homme riche.