❦
Неділя, 13 червня 1880
Dimanche 13 juin 1880
Розалі теж не любить Соутцо, але дивується, як і інші завсідники, що він так швидко вкоренився в домі. Він навʼязався.
Rosalie non plus n’aime pas Soutzo mais elle s’étonne comme les autres familiers de la rapidité avec laquelle il s’est implanté dans la maison. Il s’est imposé.
У нього 24 000 франків ренти, я це знаю. Учора ввечері, коли тітка й він повернулися з цирку, ми говорили про життя в Парижі, про витрати тощо.
Il a 24.000 francs de rente, je le sais. Hier soir, ma tante et lui revenue du cirque, nous avons parlé de la vie à Paris, de dépenses etc.
А спершу, занепокоєна цим «дурним і злим», я одразу сказала йому: «Знаєте, що вона сказала?» Вона сказала, що ви дурний і злий, дурний — мені байдуже, я це знала, але злий... (я була серйозна) — я сказала їй, що скажу вам, а вона сказала мені вам не казати, тоді я сказала їй не турбуватися, знаєте, сказала я їй, я йому це перекажу, але він не повірить, він гадатиме, що я вигадую. А проте, бачите, я кажу вам це так, що ви все одно вірите. Вона мені сказала також, що якби я за вас вийшла, вона б виплакала всі очі, тоді я кажу їй: заспокойтеся, цього ніколи не станеться. — Чому ж ви не сказали цього отак мені?
Et d’abord inquiète de ce bête et méchant je lui ai tout de suite dit: « Vous savez ce qu’elle a dit ? ». Elle a dit que vous êtes bête et méchant, bête ça m’est égal je le savais mais méchant... (j’étais sérieuse) je lui ai dit que je vous le dirai et elle m’a dit de ne pas vous le dire alors je lui ai dit de ne pas s’inquiéter, vous savez, lui ai-je dit, je le lui répéterai mais il ne le croira pas, il croira que j’invente. Eh pourtant voyez je vous le dis d’une façon telle que vous le croyez tout de même. Elle m’a dit aussi que si je vous épousais elle en pleurerait toutes les larmes de son corps, alors je lui dis: rassurez-vous ça n’arrivera jamais. Pourquoi ne me l’avez-vous pas dit ainsi à moi ?
— Чого?
- Quoi ?
— Що цього ніколи не станеться.
- Que ça n’arrivera jamais.
— Що ж я написала вам у папері?
- Qu’est-ce que je vous ai écrit dans le papier ?
— То чому ж ви кажете, що ніколи...
- Alors pourquoi dites-vous que jamais...
— А вам що до того?
- Qu’est-ce que ça vous fait ?
— Як це?!
- Comment ?!
— Та так, це вас не стосується. Я вам нічого не обіцяла, якщо хочете піти, ідіть собі негайно — і по всьому.
- Mais oui, ça ne vous regarde pas. Je ne vous ai rien promis, si vous voulez vous en aller, allez-vous en tout de suite et voilà.
Я ніколи за нього не вийду. У нього недосить грошей, і він лишає мене цілком байдужою. Та й довкола мене він не викликає симпатії, а я до цього чутлива. Мені прикро, що я дала йому тут закріпитися. Мені кажуть, мовлю я йому, що готую собі у вашій особі великого й лихого ворога на ймовірний випадок, якщо це не справдиться. Та годі, кажіть що хочете, я нікого не боюся; та й хіба ж відкинутий чоловік, якого питають, чому він більше не буває в цьому домі, не відповість, що, оскільки до нього ставилися, мов до претендента, а він не мав наміру одружуватися, обовʼязок чесної людини велів йому віддалитися.
Je ne l’épouserai jamais. Il n’a pas assez d’argent et il me laisse aussi indifférente que possible. Et puis autour de moi il n’inspire pas de sympathie et je suis sensible à cela. Je suis fâchée de l’avoir laissé prendre pied ici. On me dit, lui dis-je, que je me prépare en vous un grand et méchant ennemi dans le cas probable où cela ne se ferait pas. Mais allez, dites ce que vous voudrez je ne crains personne et puis un homme refusé auquel on demande pourquoi il ne va plus dans cette maison ne répond-il pas que se voyant traité en prétendant et n’ayant pas l’intention d’épouser son devoir d’honnête homme était de s’éloigner.
А хіба ж панна, обманута у своїх сподіваннях, не каже або не дає зрозуміти те саме? Це в порядку речей.
Et la jeune fille trompée dans ses espérances ne dit-elle pas ou ne laisse t-elle pas croire la même chose ? C’est dans la nature.
Кричав він, мушу сказати, доволі мляво. Та ось що. Розгляньмо серйозно становище й ухвалімо рішення, наскільки це можливо. У нього лише 24 000 франків ренти. А я принесла б йому себе саму й 60 000 франків прибутку, та ще щонайменше 40—50 000 [стільки ж] по смерті всіх моїх рідних. А що він дає мені натомість? Своє фальшиве кохання й свій титул румунського принца, але за такого розкладу я волію Алексіса Караджорджевича — законного претендента на сербський трон після свого батька. Принц Петро — претендент діяльний і відкритий, але старий бовдур-принц, батько Божидара, — законний принц. Алексіс витонченіший за Казимира й набагато миліший. Та й Алексіс, мабуть, буде багатший.
Il a crié assez faiblement je dois le dire. Mais voici. Examinons sérieusement la situation et prenons un parti autant que cela est possible. Il n’a que 24.000 francs de rente. Et je lui apporterais moi et 60.000 francs de revenu, plus 40 à 50.000 au moins [autant] à la mort de tous mes parents. Et qu’est-ce qu’il me donne en échange ? Son faux amour et son titre de prince roumain mais à ce compte-là j’aime mieux Alexis Karageorgevitch qui est le légitime prétendant au trône de Serbie après son père. Le prince Pierre est le prétendant remuant et avoué mais la vieille bête de prince, père de Bojidar est le prince légitime. Alexis est plus fin que Casimir et beaucoup plus gentil. Et Alexis sera plus riche probablement.
Алексіс мене не сватав, але ми поводилися як діти, та й він ніколи не наважився б. Тоді як у цього таке нахабство, що спершу вас спантеличує, а потім дратує. Ще вчора йому треба було довго зі мною говорити. І про що? Цього ранку я придумала, як із цього виплутатися, бо, схоже, я вже так увʼязла, що мушу виплутуватися. Цей хлопець мене не кохає... та й узагалі він мені майже набрид, і відколи я придивилася до цього ближче, я бачу, що приємного чоловіка з нього не буде.
Alexis ne m’a pas demandée mais nous nous traitions en enfants et puis il n’aurait jamais osé. Tandis que celui-là, il a un de ces toupets qui vous confondent d’abord et vous vexent après. Hier encore il avait à me parler longuement. Et de quoi ? Ce matin j’ai trouvé comment m’en sortir puisqu’il paraît que j’y suis assez entrée pour être obligée d’en sortir. Ce garçon-là ne m’aime pas... du reste il m’ennuie presque et depuis que j’y pense de près je vois que je n’aurai pas là un mari agréable.
Тепер треба потихеньку перестати проводити вечори з Казимиром. І так само задля цього, як і задля іншого, я вже з понеділка візьмуся до скульптури...
Maintenant il faut tout doucement ne pas passer mes soirées avec Casimir. Et autant pour cela que pour autre chose je vais dès lundi faire de la sculpture...
А проте дивно, як стаєш чутливішою, коли хворієш; зараз мені добре, і я тверезо міркую, тоді як того вечора...
C’est curieux pourtant comme on est plus sensible quand on est malade; je vais bien et je raisonne bien, tandis que l’autre soir...
Ви знайдете засідання з Кассаньяком в альбомі з газетними вирізками. [Бракує]
Vous trouverez la séance Cassagnac dans l’album aux extraits de journaux. [Manque]
Він який завгодно, цей Кассаньяк; я яка завгодно, але я вважаю Казимира й компанію дурнями!
Il est tout ce que vous voudrez Cassagnac; je suis tout ce que vous voudrez mais je trouve Casimir et C° des bêtes !
«Ви ніколи не будете досить вимоглива!» — казали мені всі ворожбити.
- Vous ne serez jamais assez exigeante ! m’ont dit tous les sorciers.
Ми їздили з Пеліканом до Бельвіля, Менільмонтана, Венсена тощо. Це інший Париж, він великий, тут є простори, узвишшя, це грандіозно.
Nous sommes allés avec Pélikan, à Belleville, Ménilmontant, Vincennes, etc. C’est un autre Paris, c’est grand, il y a des espaces, des hauteurs, c’est formidable.
Потім до Лісу, де я дуже нуджуся.
Puis au Bois où je m’ennuie beaucoup.
Сент-Аман, Соутцо й Жюліан приходили за нашої відсутності. Жюліан повернувся ввечері.
Saint Amand, Soutzo et Julian sont venus en notre absence. Julian est revenu le soir.
— Ви читали статтю в «Gaulois»?
-Avez-vous lu l’article du “Gaulois”?
— Та звісно, тож і бачите мене зануреною в минуле.
- Mais oui, aussi me voyez-vous plongée dans le passé.
Тітка у вітальні зі священником, а ми гомонимо про це. Жюліан подумав бозна-що й багато вгадав, я кажу йому правду й читаю уривки зі своїх спогадів, місця, де йдеться лише про Кассаньяка і де добре видно, які були мої почуття, і як він вигукував:
Ma tante est au salon avec le pope et nous autres causons de cela. Julian a pensé Dieu sait quoi et il a deviné beaucoup, je lui dis des vérités et lis des passages de mes mémoires, des choses où il ne s’agit que de Cassagnac et où l’on voit bien quels étaient mes sentiments et comme il s’exclamait:
— Хіба ж можна це усвідомити, коли тицяєшся носом у самі події! Бачиш лише здалеку.
- Peut-on s’en rendre compte quand on a le nez sur les évènements ! On ne voit que quand on est loin.
Я трохи позую зі своїми спогадами... бонапартистськими, але хтозна... та й узагалі я часто сама не знаю, чи це правда, чи я з цього кепкую, чи це піднесення.
Je pose un peu avec mes souvenirs... bonapartistes mais qui sait... du reste souvent je ne sais pas moi-même si c’est vrai ou si je m’en moque, ou si c’est de l’exaltation.
Жюліан знає все про Соутцо й тішиться, коли я кажу йому, що це Соутцо вчора приніс мені новини із засідання... Зрештою, він і далі твердить, що ще не все скінчено і що коли про мене заговорять, він може опинитися біля моїх ніг...
Julian sait tout de Soutzo et il s’amuse quand je lui dit que c’est Soutzo qui m’a apporté les nouvelles de la séance hier... Enfin il persiste à dire que tout n’est pas fini et que lorsqu’on entendra parler de moi il pourrait se trouver à mes pieds...
— Ви й уявити не можете, яке враження справляє читати щось про когось, хто далеко або кого не бачиш...
- Vous n’avez pas idée de l’effet que cela fait de lire quelque chose de quelqu’un qui est loin ou qu’on ne voit pas...
— Ох! ще б пак, я знаю, що це таке! — кажу я, показуючи на «Pays»...
- Oh ! que si, je sais ce que c’est ! dis-je en montrant le “Pays”...
— А тоді, — веде далі єзуїт Жюліан, — це падає, мов бомба, між дружину, дітей...
- Et alors, continue le jésuite Julian, cela tombe comme une bombe entre femme, enfants...
Він дивується, дізнавшись, які були наші стосунки... він гадав, що ми бачилися частіше й наодинці і що йшлося про кохання...
Il est étonné d’apprendre quels étaient nos rapports... il a pensé que nous nous sommes vus plus souvent et seuls et qu’il a été question d’amour...
— Якщо це все, — вигукнув він, — то про вас іще, мабуть, думають, і може настати мить, коли ви посядете велике місце...
- Si ce n’est que ça, s’est-il écrié, on doit encore penser à vous et il peut venir un moment où vous tiendrez une grande place...
— Чи знали ви коли-небудь, — повів він, — чи зрозуміли, чому він одружився?
- Avez-vous jamais su, reprit-il, compris pourquoi s’est-il marié ?
— Ніколи... з кохання?
- Jamais... par amour ?
Жюліан у це не вірить. Я теж.
Julian n’en croit rien. Ni moi non plus.
Соутцо прийшов по десятій, і після кількох фраз, що мали смак лише для мене та Жюліана, той іде собі.
Soutzo est arrivé à dix heures passé et après quelques phrases qui n’avaient de saveur que pour moi et Julian celui-ci s’en va.
Соутцо говорить про Кассаньяка, передражнює його й критикує його красномовство та його голову...
Soutzo parle de Cassagnac et l’imite et critique son éloquence et sa tête...
Дуже мило.
C’est fort joli.
Цього ранку я знала, що Жюліан прийде і що я говоритиму з ним про це. Він довідувався про мене, і я відповіла, запросивши його на обід, і цього ранку я майже знала...
Ce matin je savais que Julian viendrait et que je lui parlerais de cela. Il avait demandé de mes nouvelles et j’ai répondu en le priant de venir dîner et ce matin je savais presque...
Жюліан для мене дещо важить, адже я говорю з ним про свої найпотаємніші почуття. Учора мені кортіло послати по Блана, цього нерозлучного, принаймні для мене...
Julian est quelqu’un pour moi puisque je parle avec lui de mes sentiments les plus intimes. Hier j’avais envie d’envoyer chercher Blanc cet inséparable, pour moi du moins...
Я ніколи не говорила й ніколи не говоритиму про свої листи до Кассаньяка, в останню мить1... Це назавжди лишиться таємницею. І я про це думаю. Мені здається, я запропонувала йому статок надто різко, навпростець.
Je n’ai jamais parlé et ne parlerai jamais de mes lettres à Cassagnac, in extremis... Cela restera toujours secret. Et j’y pense. Il me semble que je lui ai offert une fortune trop brutalement.
— Якби ви були славетніша за нього, ви б більше про це не думали, — каже Жюліан. — Якщо ви досягнете слави, ви побачите, що я кажу правду.
- Si vous étiez plus glorieuse que lui vous n’y penseriez plus, dit Julian. Si vous arrivez à la célébrité vous verrez que je dis vrai.
Примітки
В оригіналі латиною: «in extremis». ↩