❦
Пʼятниця, 11 червня 1880
Vendredi 11 juin 1880
Я страждаю так, що хоч кричи. Пополудні приходив Соутцо, і я зчиняла дурні сварки, бо він не з «делікатних» і ми не однакові.
Je souffre à crier. Dans l’après-midi Soutzo est venu et je lui ai fait des querelles imbéciles parce qu’il n’est pas un « délicat » et que nous ne sommes pas pareils.
Та що ж він може вдіяти, ця дитина, яку я отуплюю?
Qu’est-ce qu’il y peut cet enfant que j’hébête ?
Ми виходили з пані Ґавіні. А тепер уже близько одинадцятої, я страждаю, я читала, щоб порівняти Арістотеля й Платона, бо нова книжка Віктора Гюго навела мене на всі ці думки.
Nous sommes sorties avec Mme Gavini. Et maintenant il est près d’onze heures, je souffre, j’ai lu pour comparer Aristote et Platon, parce qu’un nouveau livre de Victor Hugo m’a fait penser à tout cela.
Я багато дала б, щоб хтось, Соутцо, був тут і тримав мене за руку й казав ніжні слова. Він має їхати на свята до Руана; коли я думаю про ту порожнечу, яку це створить у моєму житті завтра, у неділю й понеділок, мені й справді тривожно. Я була б здатна послати по нього цього вечора, мені так зле... я приховую це від тітки, списуючи все на втому й біль у горлі...
Je donnerais beaucoup pour que quelqu’un, Soutzo, soit là à me tenir la main et à me dire de douces paroles. Il doit aller aux fêtes de Rouen, quand je pense au vide que cela va faire dans mon existence demain, dimanche et lundi, je suis réellement inquiète. Je serais capable de l’envoyer chercher ce soir, je suis si souffrante... je le cache à ma tante en mettant tout sur le compte de la fatigue et du mal de gorge...