Понеділок, 31 травня 1880

Я щойно з майстерні, де не була чотири дні.
Я ходила провідати Берту (раз на півроку), думаючи про цей міраж Відзнаки... річ неможливу й передусім незаслужену. Звісно, якби заглибилися в подробиці, якби спитали, скільки часу працюєш, що обіцяєш тощо, та без підготовки... Амелі дістане медаль, у Леона Се довгі руки. Та чого це Берта так мною переймається? Тут, поза сумнівом, є якийсь добродій, чию відданість треба випробувати і який обіцяє виконати всі примхи.
Вона ще вчора писала в цій справі.
О справедливосте! Зовсім поряд із моєю картиною висіла жахлива мазанина, жінка в блакитному на жовтому тлі; вона наче приклеєна до паперу. І ось ця потвора тепер розміщена в залі й на лінії очей.

Примітки

В оригіналі латиною: «ex abrupto». ↩