❦
Вівторок, 1 червня 1880
Mardi 1er juin 1880
Мені наснився сон, що завжди віщує мені щось неприємне.
J’ai fait le rêve qui me présage toujours quelque chose de désagréable.
Тож я знехотя йду на службу, яку Принц замовляє в Сен-Філіпп-дю-Руль за упокій душі того хлопчини, якого вбили.
Aussi est-ce à contre cœur que je vais à la messe que le Prince fait dire à Saint-Philippe du Roule pour le repos de l’âme du petit qui a été tué.
Зайве й казати вам, що я плакала над газетними статтями і що ця смерть таки дивно на мене впливає. Усі наші друзі-бонапартисти на виході. Та через сон я щомиті чекала якогось жаху.
Inutile de vous dire que les articles des journaux m’ont fait pleurer et que cette mort a décidément sur moi une influence étrange. Tous nos amis bonapartistes à la sortie. Mais mon rêve me faisait attendre à chaque minute, quelque horreur.
Жері каже нам, що Ґабріель закінчить лише цього тижня. Бідний хлопчина. Нарешті я повертаюся, пані Ларівʼєр (у дівоцтві Любомирська) приходить позувати. Я гадала, ці пані забудуть про свої доброчинні портрети. І поки я беру урок арфи, мені приносять листа. У мене аж серце тьохнуло, сон усе не йшов мені з думки.
Géry nous dit que Gabriel n’aura fini que cette semaine. Pauvre petit. Enfin je rentre, Mme Larivière (née Lubomirska) vient poser. J’ai cru que ces dames oublieraient leurs portraits de charité. Et pendant que je prends ma leçon de harpe on m’apporte une lettre. Cela m’a donné un coup, le rêve était toujours présent.
Лист від Музе, яка з глузду зʼїхала, і ви зараз самі побачите. У її кварталі віспа, і вона благає нас прихистити її доньку на кілька днів.
La lettre est de la Mouzay qui est folle et vous allez le voir. La petite vérole est dans son quartier et elle prie que nous donnions l’hospitalité à sa fille pendant quelques jours.
Щоб вона, виходить, занесла нам хворобу. Я добре знала, що ця епідемія є, але в Парижі про такі речі не думаєш. Але це пряме, безцеремонне повідомлення і ця думка — наразити двадцятирічну дівчину заради тридцятичотирирічної жінки — кидає мене в жах.
Pour qu’elle apporte la maladie alors. Je savais bien qu’il y avait cette épidémie mais à Paris on ne pense pas à ces choses- là. Mais cet avis direct, brutal et cette idée de risquer une fille de vingt ans pour une femme de trente-quatre, me met en frayeur.
Руки в мене тремтіли, і мені запашіли щоки, які й досі горять. Хіба ж можна вимагати таких послуг і писати такі речі. Сама уява, сам страх можуть наслати хворобу, а для мене це була б смерть.
Mes mains tremblaient et j’ai eu chaud aux joues qui me brûlent encore. Est-il possible de réclamer de pareils services et d’écrire de telles choses. L’imagination, la peur seule peut donner la maladie et pour moi ce serait la mort.
Я б убила себе. Зрештою, вона приходить сьогодні на вечерю — ось іще один подаруночок.
Je me tuerais. Enfin, elle vient dîner ce soir, voilà encore un cadeau à faire.
Бачте, атеїсти, мабуть, дуже нещасні, коли бояться; а я, коли боюся, одразу кличу Бога, і всі мої сумніви розвіюються з егоїзму. Це негарне почуття, але я не хочу прикрашати себе чеснотами, яких не маю, я й так уважаю доволі чванливим виставляти напоказ усю свою дрібʼязковість і всю свою ницість. У 1873 році я їздила на Всесвітню виставку до Відня в розпал холери під захистом цих віршів псалма X (переписую їх точно).
Voyez-vous les Athés doivent être bien malheureux quand ils ont peur, moi quand j’ai peur j’appelle aussitôt Dieu et tous mes doutes s’évanouissent par égoïsme. C’est un vilain senti-ment mais je ne tiens pas à me parer de vertus que je n’ai pas, je trouve que c’est déjà assez fat d’étaler toutes ses petitesses et toutes ses vilenies. En 1873 je suis allée à l’Exposition Universelle de Vienne au plus fort du choléra sous l’égide de ses vers du psaume X (je les copie exactement).
Він укриє тебе своїми крилами;
Il te couvrira de ses ailes;
Під їхнім захистком ти будеш у безпеці;
Sous leur abri tu seras en sûreté;
Не лякатимешся ні нічних страхіть;
Tu ne craindras ni les terreurs de la nuit;
Його істина буде тобі щитом;
Sa vérité te servira de bouclier;
Ні стріли, що летить удень;
Ni la flèche qui vole pendant le jour;
Ні моровиць, що блукають у темряві,
Ni les fléaux errants dans les ténèbres,
Ні погибелі, що чинить спустошення опівдні;
Ni le trépas qui exerce ses ravages à midi;
Тисяча впаде поряд із тобою;
Mille tomberont à tes côtés;
І десять тисяч праворуч від тебе;
Et dix mille à ta droite;
Та до тебе воно не дійде.
Mais il ne parviendra point jusqu’à toi.
Учора я думала про ці божественні рядки, перечитувала їх із захватом; я й не передбачала, що вони знадобляться мені сьогодні.
Hier j’ai pensé à ces lignes divines, je les relus avec enthousiasme; je ne prévoyais pas qu’elles me serviraient aujourd’hui.
А сон — як це дивно. Він був огидний, але я вам його розкажу, щоб він утратив свою силу.
Mais le rêve, est-ce curieux. Il était ignoble mais je vous le dirai pour qu’il perde sa vertu.
Що ж, коли мені сниться бруд, то ось.
Eh bien quand je rêve d’ordure, voilà.
Я щойно склала свій заповіт, він лежить у конверті з таким написом: «Панові Полю Башкирцеву, Полтава. У власні руки. Росія».
Je viens de faire mon testament, il est contenu dans l’enveloppe ainsi adressée : A M. Paul Bashkirtseff, Poltava. En mains propres. Russie.
Я прийду й тягтиму їх за ноги, коли помру, якщо вони не виконають моєї волі.
Je viendrai les tirer par les pieds quand je serai morte s’ils n’exécutent pas mes volontés.
Куртес, у Парижі на двадцять чотири години, приходить із Соутцо близько девʼятої. Він добрий хлопець, усю дорогу казав Соутцо, що в захваті знову нас побачити. Та Музе приходять на вечерю — яке нахабство. Епідемії немає в їхньому кварталі, але в їхньому домі є хворий. Ще краще!
Courtès à Paris pour vingt-quatre heures arrive avec Soutzo vers neuf heures.C’est un bon garçon, il disait à Soutzo tout le long du chemin qu’il était ravi de nous revoir. Mais les Mouzay viennent dîner, quelle audace. L’épidémie n’est pas dans leur quartier mais il y a un malade dans leur maison. Encore mieux !
У мене гарячка від жаху.
J’ai la fièvre de frayeur.
Від Куртеса й Соутцо мені легшає. Куртес іде об одинадцятій, а другого я затримала під приводом, що боюся лишатися сама й не зможу заснути.
Courtès et Soutzo me font du bien. Courtès part à onze heures, quant à l’autre sous prétexte de peur de rester seule, de ne pouvoir dormir je l’ai gardé.
Третя година, він щойно пішов.
Il est trois heures, il vient de partir.
Спершу це була... проста бесіда, в якій я нарікала, що помираю, тітка не відходить від мене, але це набридало Казимирові та й мені, я сіла за фортепіано, і поки тітка не зайшла, він устиг сказати мені одну річ, від якої мене обсипало холодом. Сестри одружують його, але він не любить ту жінку.
D’abord c’était... une simple causerie où je me plaignais de mourir, ma tante ne me quitte pas, mais cela ennuyait Casimir et moi aussi, je me suis mise au piano et avant que ma tante entre il a eu le temps de me dire une chose qui m’a fait froid. Ses sœurs le marient mais il n’aime pas la femme.
— То не робіть цього, повірте мені, це безглуздо.
- Alors ne le faites pas, croyez-moi, c’est insensé.
Та байдуже, я вже не могла відпустити його, не дізнавшись... ми граємо в карти, у дурня, улюблену гру російської прислуги.
Mais c’est égal je n’ai plus pu le laisser partir avant de savoir... nous jouons aux cartes, aux bêtes, jeu favori des domestiques russes.
— Це з пані де Байєль ви одружуєтеся? — пишу я йому в зошиті.
- C’est Mme de Bailleul que vous épousez ? lui écris-je sur un cahier.
— Ні, вона ще старша, — відповідає він мені тим самим способом.
- Non, elle est encore plus vieille, me répond-il par la même voie.
Тоді ми списуємо шість сторінок цими фразами, які було б кумедно зберегти.
Alors nous emplissons six pages de ces phrases qu’il serait amusantes de conserver.
Зрештою, він мене любить, він мене обожнює, і фрази кружляють довкола пекучої теми. Я забороняю йому жартувати, а він відповідає, що це я з нього кепкую.
En fin de compte, il m’aime, il m’adore et les phrases tournent autour du sujet brûlant. Je lui défends de plaisanter et il répond que c’est moi qui me moque de lui.
Тітка час від часу каже, що я божевільна, що мені треба лягати, а я відповідаю їй, що в мене хвороба і що я помру. Після цього дивного листування я не дуже й просунулася — правда то чи жарт? Та цього вечора принаймні були з його боку вельми промовисті погляди й потиски руки під приводом перевірити, чи в мене гарячка.
Ma tante dit de temps en temps que je suis folle, qu’il faut me coucher et je lui réponds que j’ai la maladie et que je vais mourir. Après cette correspondance singulière je ne suis pas très avancée, fus-ce vrai, est-ce pour rire ? Mais ce soir au moins il y a eu de sa part des regards fort significatifs et des serrements de main sous prétexte de voir si j’ai la fièvre.
— Ви не полегшуєте мені освідчень! — пише він мені.
- Vous ne me facilitez pas les aveux ! m’écrit-il.
А я відповідаю:
Et je réponds :
— Я ж увесь час простягаю вам жердину, дурню!
- Moi je vous tends tout le temps la perche imbécile !
Останнє слово зайве, я беру його назад.
Ce dernier mot est de trop, je le retire.
Зрештою, це ні до чого не веде.
Enfin cela ne mène à rien.
Я жадібна й хотіла б утримати цього хлопця, ще не знаючи, що з ним робитиму.
Je suis avide et voudrais garder ce garçon ne sachant pas encore ce que j’en ferai.
Ось ідея... я підведу його до того, щоб він знову заговорив про шлюб, а тоді скажу йому, щоб звернувся до мами, це дасть змогу виграти час; мама відмовить, ще одна відстрочка... а потім я й сама не знаю... Це вже щось — нічого про це не знати. Аби лиш його в мене не забрали. Завтра Куртес і він снідають тут.
Voici une idée... je l’amènerai à me reparler de mariage et lui dirai alors de demander à maman, cela fera gagner du temps; maman refusera, encore un délai... et puis je n’en sais rien... C’est déjà quelque chose que de n’en rien savoir. Pourvu qu’on ne me le prenne pas. Demain Courtès et lui déjeunent ici.