❦
Четвер, 27 травня 1880
Jeudi 27 mai 1880
Який гарний ранок, увага, я починаю.
Que c’est beau le matin, attention, je commence.
Спершу я привітала день біля відчиненого вікна гармонійними звуками арфи, наче жерці Аполлона, а потім — мої дві жінки біля гробу. Мені кортить поїхати до Єрусалима й написати там цю картину з тамтешніми обличчями на пленері.1
J’ai d’abord salué le jour, devant la fenêtre ouverte par les sons harmonieux de la harpe, comme les prêtres d’Apollon et puis mes deux femmes devant le sépulcre. J’ai envie d’aller à Jérusalem et d’y faire ce tableau avec des têtes de là-bas en plein air.
Пані Ґопійя заходила, потім ми їдемо до Лісу — тітка й дві покинуті жінки. Я разів десять мало не заснула.
Madame Gaupillat a passé, après nous allons au Bois, ma tante et les deux femmes délaissées. J’ai failli m’endormir dix fois.
Тітка вечеряє сама в пані Бідайєль, як її зве Анічков; ми поверталися, коли зустріли Соутцо, що спускався Єлисейськими Полями в екіпажі з якимось цивільним; прямує він, мабуть, до пані де Лессепс. Одіффре, поза сумнівом, теж запрошені на вечерю разом із Казимиром. Це прикро, але якщо я не впевненіша в собі, ніж оце... бо неможливо замкнути цього хлопця, та й узагалі, якби він мене любив, то й сам зумів би замкнутися й не мати того сяйливого вигляду, який мав сьогодні, не бачачи мене. Що мені варт раз і назавжди сказати собі, що Казимир мене не любить! Ну ось, готово.
Ma tante dîne seule chez Mme Bisailleul comme l’appelle Anitchkoff, nous rentrions quand nous avons rencontré Soutzo qui descendait les Champs-Elysées en voiture avec un autre pékin; allant probablement chez Mme de Lesseps. Les Audiffret sont sans doute aussi invitées à dîner en même temps que Casimir. C’est ennuyeux mais si je ne suis pas plus sûre de moi que ça... car il est impossible de l’enfermer ce garçon, du reste s’il m’aimait il saurait bien s’enfermer lui-même et ne pas avoir cet air épanoui qu’il avait aujourd’hui en ne me voyant point. Qu’est-ce que ça me fait de me dire une bonne fois que Casimir ne m’aime pas ! Eh ! bien c’est fait.
Антуан приходив домовитися зі мною про Великий приз Отея в неділю. Антуан для пані Ґавіні наче син, тож ми лишаємося гомоніти наодинці. Та ось уже десята. Я на ногах тридцять вісім годин.
Antoine est venu pour s’arranger avec moi pour le Grand Prix d’Auteuil dimanche. Antoine est comme le fils de Mme Gavini, aussi nous restons à causer tous seuls. Mais voici dix heures. Il y a trente-huit heures que je suis debout.
Примітки
Прим. ред.: Тут уперше зʼявляються «Святі жінки» — Марії біля порожньої гробниці, — картина в натуральну величину, яку Марія мала намір писати просто неба в Палестині і так і не написала. Задум не полишав її до весни 1884 року; посмертний каталог 1885 року фіксує з нього лише проєкт, ескіз і один етюд, місцеперебування яких сьогодні невідоме. ↩