❦
Середа, 26 травня 1880
Mercredi 26 mai 1880
Близько восьмої приходить Соутцо. — Чого ви сюди прийшли?
Vers huit heures arrive Soutzo, qu’est-ce que vous venez faire ici ?
Ми півтори години добряче сміємося, тітки не було. Я не хотіла подавати йому руки, і він цілу годину чекав, щоб я подала. Та я стою на своєму, потім дитячі пустощі: я вилажу на свою книжкову драбинку, а він пробує скинути мене, тут сміх і крики, — якщо ви негайно не пустите моїх рук, я зроблю вам боляче, — і я хотіла його подряпати, та мені здалося жорстоким робити боляче живій істоті, і я не змогла стриматися, щоб дуже мило не вигукнути: — Ох! не можу.
Nous passons une heure et demie à bien rire, ma tante n’était pas là. Je ne voulais pas lui donner la main et il a attendu une heure pour que je la lui donne. Mais je tiens bon, puis des enfantillages, je grimpe sur mon échelle à livres et il essaye de me faire tomber, là-dessus des rires et des cris, si vous ne lâchez immédiatement mes mains je vous ferai mal et j’ai voulu égratigner mais cela m’a paru cruel de faire mal à une créature vivante et je n’ai pu m’empécher de m’écrier très gentiment: Oh ! je ne peux pas.
Він уловив і оцінив цю нотку:
Il a saisi et apprécié la note:
— Ох! не можу, ох, яка ж вона мила.
- Oh ! je ne peux pas, oh ! qu’elle est gentille.
— Ви йдете до пані де Музе?
- Allez-vous chez Mme de Mouzay ?
— Ні.
- Non.
— А чому?
- Et pourquoi ?
— Надто спекотно.
- Il fait trop chaud.
— А велике щастя мене бачити?
- Et le grand bonheur de me voir ?
— Через це я й шкодую.
- Je le regrette à cause de cela.
— Ви не вмієте висловлюватися. Зрештою, ніколи не слід робити нічого, окрім того, що дає втіху.
- Vous ne savez pas vous exprimer. En somme il ne faut jamais faire que ce qui fait plaisir.
Я невдоволена й кажу йому це, обзиваючи його нечемою, дурнем.
Je ne suis pas contente et le lui dis en le traitant d’impoli, de bête.
— Ах! якби пані де Музе мене послухала, вона б вас не запросила.
- Ah ! si Mme de Mouzay m’avait écoutée, elle ne vous aurait pas invité.
— Як це?
- Comment ?
— Та так, я сказала їй, що з мене досить вас і тут, але вона відказала, що не може зробити вам такої нечемності.
- Mais oui, je lui ai dit que j’avais assez de vous avoir ici, mais elle a dit qu’elle ne pouvait vous faire cette impolitesse.
О пів на одинадцяту він іде, і мені раптом здалося, що мій вечір буде зіпсований, якщо він туди не піде. Я послала Розалі сказати йому в передпокої, що буде жахливо, якщо він не піде до Музе.
A dix heures et demie il s’en va et il m’a semblé tout à coup que ma soirée serait manquée s’il n’y allait pas. Je lui ai envoyé dire par Rosalie dans l’antichambre qu’il n’allait plus chez la Mouzay ce serait terrible.
— Я піду до пані де Музе, коли похолодніє, — відповів він Розалі.
- J’irai chez Mme de Mouzay quand il fera froid a-t-il répondu à Rosalie.
Я дуже гарна, волосся на манір Психеї і сукня зі східного газу, дві троянди на поясі. Зараз я палаю пристрастю до троянд. Вечір минає в оповідях і нявканні. Та я ходжу туди-сюди. Жюліан, Ґайяр та інші — ми тримаємося на балконі, усередині задихаєшся. Луї Ено приходить поцілувати мені руку, я гомоню з його дружиною; пані Кремьє й радикальний депутат із родиною. Юна Маріанна заприязнюється зі мною; я при Жюліанові згодовую їй неймовірні небилиці, і це мене тішить!
Je suis très belle, les cheveux à la Psyché et une robe de gaze orientale, deux roses à la ceinture. En ce moment j’ai une passion pour les roses. La soirée se passe en récits et miaulements. Mais je vais par ci, par là. Julian, Gaillard et d’autres nous tenons sur le balcon, dedans on étouffe. Louis Enault vient me baiser la main, je cause avec sa femme; Mme Crémieux et le député radical avec sa famille. La jeune Marianne se lie avec moi; je lui fais avaler des choses énormes devant Julian et cela m’amuse !
Щиро кажучи, це не вельми втішно, але зрештою я справляю сенсацію. Бомец, художник, приятель Кайя, приголомшений і не приховує цього, ми гомонимо про живопис.
Franchement ce n’est pas flatteur mais enfin je fais sensation. Beaumetz un peintre ami de Caillas en est épaté et ne le cache pas, nous causons peinture.
Генерал Жаннінґро, гарна голова солдата, відважного вояка, робить мені компліменти. Його родина — куховарки. Матінка Музе лютує на Ґайяра, Жюліана й мене, що ми гомоніли замість слухати, вона дуже кумедна, коли водить гостей, як водять каторжан на тюремне подвірʼя.
Le général Jeanningros, belle tête de soldat, de brave, me fait des compliments. Sa famille, des cuisinières. La mère Mouzay est furieuse contre Gaillard et Julian et moi qui avons causé au lieu d’écouter, elle est très comique en menant ses invités comme on mène les forçats au préau.
Одне з перших облич, що я бачу, прийшовши, — обличчя Соутцо.
Une des première faces que je vois en arrivant est celle de Soutzo.
— Який же ви дурний, що прийшли, — кажу я йому на балконі.
- Que vous êtes bête d’être venu, lui dis-je sur le balcon.
— Тепер ви можете подати мені руку?
- Maintenant vous pouvez me donner la main ?
— Так, до речі, добраніч.
- Oui, au fait, bonsoir.
А за кілька хвилин він зник, я його потім шукала, але він уже пішов.
Et quelques minutes après il a disparu, je l’ai cherché après mais il était parti .
Якийсь пан Фраттен сказав, що мені, мабуть, від двадцяти семи до двадцяти восьми років, і інші теж пристали на цю думку. Бідолашна Маріанна простодушно мені в цьому зізналася.
Un monsieur Frattin a dit que je devais avoir de vingt-sept à vingt-huit ans et d’autres aussi on été de cet avis. La pauvre Marianne me l’a ingénument avoué.
— Скільки вам років?
- Quel âge avez-vous ?
— Двадцять.
- Vingt ans.
— Рівно? Від якого місяця?
- Juste ? depuis quel mois.
— Від січня.
- Depuis janvier.
— Ох! як це безглуздо, а мені казали, що вам двадцять шість. Тож я собі думала: ні, не може бути, вам на вигляд від вісімнадцяти до двадцяти, не більше.
- Oh ! que c’est bête et on m’avait dit que vous aviez vingt- six ans. Aussi je me disais, non pas possible, vous portez de dix- huit à vingt ans au plus.
Бачте-но? Ці дурні. Я завжди думала, і всі завжди казали, що прикметна риса мого обличчя — молодість, а стара Ґавіні в нападах ніжності цілує мене й каже, що я маю молодий вигляд. Двадцять три роки (Чи маю я їх на вигляд? Ох, тьху, ні.
Voyez-vous cela ? Ces bêtes. J’ai toujours pensé et on a toujours dit que le caractère de ma tête était la jeunesse et la mère Gavini dans ses tendresses m’embrasse et me dit que j’ai l’air jeune. Vingt-trois ans (Est-ce que je les parais ? Ah ! fi non.
Це дрібні міщани так подумали через мої манери й мої слова, бо в Музе, самі розумієте, я дивлюся на них згори вниз.
Ce sont des petits bourgeois qui l’ont pensé à cause de mes manières et de mes paroles, car chez la Mouzay vous pensez bien je les traite de haut en bas.
Якщо я вже така стара, що у двадцять один маю на вигляд двадцять вісім. Хай йому біс, Соутцо, може, ще й знадобиться... Овва! Побачимо після сезону на водах, де ми знову зустрінемося. Він мені зовсім не до вподоби, але цього вечора був милий. Повернувшись, що ми застаємо! Матір Діни та її доньку, дружину Етьєна! Ви знаєте цю драму. Після пʼятнадцяти років шлюбу він покинув дружину заради пані Гамслі, з якою мандрує, і зайшов у нахабстві так далеко, що оселився в моєму павільйоні в Ніцці — ось де!1 Дружина застала їх зненацька.
Si je suis vieille au point de paraître vingt-huit à vingt et un ans. Diable Soutzo pourrait peut-être servir... Bah ! on verra après la saison des eaux où nous nous retrouverons. Il ne me plaît pas du tout mais ce soir il était gentil. En rentrant qu’est-ce que nous trouvons ! La mère de Dina et sa fille, la femme d’Etienne ! Vous connaissez le drame. Après quinze ans de mariage il a lâché sa femme pour Mme Hamsley avec laquelle il voyage et il a poussé l’impudence d’aller s’installer dans mon pavillon à Nice ubi. Sa femme les a surpris.
Вона втекла, він присягнувся їй, що важливі справи привʼязують його до цієї жінки, якої він не любить, але що та заволоділа паперами, які компрометують нас усіх (брудний дворушник! — і тримає його цим.)
Elle a filé, lui a juré que des affaires importantes le tenaient attaché à cette femme qu’il n’aime pas, mais qu’elle s’est emparée de papiers compromettants pour nous autres (le sale fourbe ! et le retient par là.)
Бідолашна жіночка не надто тямуща, вона багато чого ковтає й досі не зʼясувала справжніх почуттів свого чоловіка.
La petite femme n’est pas forte, elle gobe beaucoup de choses et elle n’est pas encore fixée sur les vrais sentiments de son mari.
Бідолашна, проста, вона не може збагнути стільки брехні, дурощів і боягузтва! Зрештою, він умовив її поїхати до Парижа, запевнивши, що приїде, коли все залагодить. Це безглуздо.
La pauvre petite simple ne peut concevoir tant de mensonges, de bêtises et de lâchetés ! Enfin il lui a persuadé de s’en aller à Paris et qu’il viendra ayant tout terminé. C’est insensé.
Ми гомоніли до третьої, починає заніматися день.
Nous avons causé jusqu’à trois heures, le jour commence à poindre.
Цього вечора я розважилася.
Je me suis amusée ce soir.
Завтра обід у Байєль, я не піду: я сказала Соутцо, що не піду, а він відповів, що того дня йде до пані де Лессепс вечеряти й провести вечір.
Demain dîner chez la Bailleul, je n’irai pas: j’ai dit à Soutzo que je n’irai pas, il m’a répondu qu’il allait ce jour-là chez Mme de Lesseps dîner et passer la soirée.
Пів на четверту, за півгодини вже можна буде малювати, гадаю, я не лягатиму.
Il est trois heures et demie, dans une demi-heure on pourra peindre, je crois que je ne me coucherai pas.
За чверть четверта, я щойно склала палітру й зараз зроблю ескіз.
Il est quatre heures moins le quart, je viens de faire ma palette et vais faire une esquisse.
Примітки
В оригіналі латиною: «ubi» («де»). ↩