❦
Понеділок, 24 травня 1880
Lundi 24 mai 1880
Девʼята вечора, і я нервую, бо Казимир не прийшов. Може, його щось зачепило в суботу. За обідом при Анічкові я доволі серйозно сказала йому, що мені видається дивною ця манера приходити саме в обідню пору, що цей дім не ресторан і що він гість моєї тітки, а не мій, і що я його більше не прийматиму. Та розсердився він лише в цирку; повертаючись екіпажем, я попросила в нього подробиць про одну кумедну дуель, щоб надіслати їх до газети «En Avant», яка через Ґавіні запрошує мене до співпраці.
Il est neuf heures du soir et je suis nerveuse parce que Casimir n’est pas venu. Il a peut-être été froissé samedi. A dîner devant Anitchkoff je lui ai dit assez sérieusement que je trouvais singulières ces façons de venir à l’heure du dîner, que cette maison n’était pas un restaurant et qu’il était chez ma tante et pas chez moi, que moi je ne le recevrais plus. Mais ce n’est qu’au cirque qu’il est devenu en colère; en revenant en voiture je lui ai demandé des détails sur un duel drôle pour l’envoyer au journal « En Avant » qui sollicite ma collaboration par l’organe de Gavini.
— Сьогодні ввечері це неможливо, — каже він, — я йду до Франкенштайнів.
- Ce soir c’est impossible, dit-il, je vais chez les Franckenstein.
Тож я сухо побажала йому доброї ночі біля дверей, не подавши руки. Та що ж! Що вдієш? Треба з цим змиритися. Це легше написати, ніж зробити.
Aussi lui ai-je dit sèchement bonsoir à la porte sans tendre la main. Enfin ! Que voulez-vous ? Il faut en prendre son parti. C’est plus facile à écrire qu’à faire.
Жювізі приймають сьогодні ввечері, я, мабуть, застану його там, як і Байєль та Одіффре. Не знаю, чи варто мені йти, не слід гнатися за своєю лихою долею, не слід її переслідувати...
Les Juvisy reçoivent ce soir, je l’y trouverai sans doute ainsi que la Bailleul et les Audiffret. Je ne sais si je dois y aller, il ne faut pas courir après sa mauvaise chance, il ne faut pas poursuivre...
Ах, як це дратує..
Ah ! que c’est agaçant..
Якщо він ображений — то все гаразд, але якщо без гніву так охоче обходиться без мене... Це дуже дратує. Тож нерви в мене натягнуті, мов скрипкові струни.
S’il est froissé tout va bien, mais si sans colère il se passe si volontiers de moi... C’est très agaçant. Aussi ai-je les nerfs en corde de violon.
Учора ввечері я тільки за допомогою літератури спромоглася заснути, знеможена. Опівночі я знов засвічувала лампу, а цього вечора питаю себе, чи варто виходити. Ну ж бо, уявні читачі, що робити?? Лягти рано й завтра з восьмої працювати. Оце було б розумно!! Але я сказала тітці, що ми підемо сьогодні ввечері до баронеси Рейль. Мені не хочеться бачити людей... отак... Я хотіла б поїхати, з мене досить усіх цих клопотів.
Hier soir ça n’est qu’avec un renfort de littérature que j’ai pu m’endormir, à force de fatigue. A minuit je rallumais la lampe, et ce soir je me demande si je dois sortir. Voyons, lecteurs imaginaires que faire ?? Se coucher de bonne heure et travailler demain dès huit heures. Voilà qui serait sage !! Mais j’ai dit à ma tante que nous irions ce soir chez la baronne Reille. Je n’ai pas envie de voir du monde... comme cela... Je voudrais partir, j’ai assez de tous ces tracas.
Я туди пішла, та, звісно, пані Рейль цьогоріч уже не приймає, тож ми йдемо туди, до Жювізі. Тільки от дорогою мені кортіло повернутися й лягти, бо я йшла туди через Соутцо, але якби я завернула... на півдорозі це було б із тієї самої причини; отже, і те, і те було погано. Заходжу з тіткою, грають у бакара: матінка Байєль, пані Одіффре з донькою Марі, ще дві старі; панове дʼАстафор, Вердьє (гладкий співак), Альберік Секон і Соутцо, звісно. Треба віддати належне останньому: він порівну розділився між двома паннами — Марі Одіффре й Марі, тобто мною, дурепою.
J’y suis allée, naturellement Mme Reille ne reçoit plus cette année, alors nous allons là-bas. Seulement tout en y allant j’avais envie de revenir me coucher car j’y allais à cause de Soutzo mais si je m’en retournais... à mi-chemin ç’aurait été pour la même cause; donc l’un et l’autre étaient mauvais. J’entre avec ma tante, on joue au baccarat, la mère Bailleul, Mme Audiffret avec sa fille Marie, deux autres vieilles; MM. d’Astaford, Verdier, (le gros chanteur) Albéric Second et Soutzo naturellement. Il faut rendre justice à ce dernier, il s’est partagé équitablement entre les deux jeunes filles, Marie Audiffret et Marie moi la bête.
Мала шиє в моєї кравчині, і я впізнаю свій фасон суконь, але погано носений і зовсім не такий, як на мені.
La petite a ma couturière et je reconnais ma façon de robes mais mal porté et n’ayant pas l’air la même chose que moi.
Я починаю з того, що питаю Соутцо, чи пристойний цей салон; він кривиться.
Je débute par demander à Soutzo si c’est convenable ce salon; il fait la grimace.
Він давно застерігав нас не вчащати до Жювізі, але я відповідаю, що, маючи його за брехуна, хотіла переконатися сама.
Il nous avait prévenu il y a longtemps de ne pas fréquenter les Juvisy mais je réponds que le considérant comme un menteur je tenais à m’assurer moi-même.
Звісно, я маю обурений вигляд. Нявкають, а гарненька маленька Одіффре дуже погано грає вальс Шопена. Я плескаю всім. — Та ні! ви ж усім своїм виглядом кепкуєте з людей! — каже мені Соутцо нишком. — Та ні, ніхто й не помічає, усе ковтають.
Naturellement j’ai l’air choqué. On miaule et la petite Audiffret bien jolie joue fort mal une valse de Chopin. J’applaudis tout le monde. Non ! mais ce que vous avez l’air de vous ficher du monde ! me dit Soutzo tout bas. Eh mais on ne s’en aperçoit pas, on gobe tout.
Я принизилася тим, що прийшла сюди. Бог знає задля кого й навіщо.
Je suis diminuée d’être venue là. Dieu sait pour qui et pourquoi.
Я й не думаю критикувати дівчину, навпаки, зву її доброю дівчинкою й кажу, що вона гарненька, але додаючи... майже нічого, що ставить її на місце. Зрештою, ця посередня істота Соутцо може думати, що хоче, а я представила йому її любʼязно... але як належало.
Je n’ai garde de critiquer la jeune fille, au contraire je la traite de bonne petite fille et dis qu’elle est jolie mais en ajoutant... presque rien qui la remet à sa place. En somme cet être médiocre de Soutzo peut en penser ce qu’il veut, moi je la lui ai présentée gentiment... mais comme il fallait.
— Хочете, я вас проведу?
- Voulez-vous que je vous accompagne ?
— Так.
- Oui.
Та через затор із трьох екіпажів ми чекаємо, поки він посадить тих пань у карету. Я чекала — це безперечно.
Mais un encombrement des trois voitures fait que nous attendons qu’il ait mis ces dames en carosse. J’ai attendu, c’est positif.
— Якби я знала, що у вас є екіпаж, я б сказала «ні», я погодилася лише гадаючи, що ви маєте повертатися пішки.
- Si j’avais su que vous aviez une voiture j’aurais dit non, je n’ai accepté que croyant que vous deviez vous en retourner à pied.
По дорозі назад я відверто кепкую з вечора, а Соутцо вдає обуреного: він нас застерігав, але в мене дурна звичка ходити «щоб побачити, що це заведе мене надто далеко, тощо».
Au retour je me moque carrément de la soirée et Soutzo fait l’indigné, il nous a prévenu, mais j’ai un système stupide celui d’aller « pour voir que cela me mènera trop loin, etc. »
А проте я втнула велику дурницю, спитавши, як це пані Одіффре так низько впала, адже Одіффре в Ніцці бували в найкращому товаристві. Тоді (уже в нас удома) Соутцо каже мені, що ця жінка дуже спритна й має в Парижі кілька вельми добрих звʼязків, що він бачив у неї пані де Боневаль тощо. Не кажучи вже про офіційний світ, послів тощо, тощо.
Pourtant j’ai commis une grosse bêtise en demandant comment Mme Audiffret est-elle si tombée, les Audiffret à Nice voyaient le meilleur monde. Alors (déjà chez nous) Soutzo me dit que la femme est très habile et qu’elle a à Paris quelques relations très bien, qu’il a vu chez elle Mme de Bonneval etc. Sans compter le monde officiel, les ambassadeurs, etc. etc.
Мою лють уже годі побільшити.
Ma rage ne peut pas être augmentée.
Говорили про Руза, якого Байєль намагалася одружити з... — Ох, та Руза, — кажу я, — одружиться лише з посагом.
On parlait de Rouzat, que la Bailleul a essayé de marier avec Oh ! mais Rouzat, dis-je n’épousera qu’une dot.
— Очевидно, — каже Соутцо.
- Evidemment, dit Soutzo.
— Ну так, — каже тітка.
- Mais oui, dit ma tante.
Він пробував і тут, але я відповіла одній особі, що якби мені серйозно запропонували Руза, я здатна була б дати зухвальцеві ляпаса. (Це щира правда.) Ох! Руза, пропонувати мені Руза, та я б радше пішла за бозна-кого, за будь-кого, ось... за Вас! аніж за Руза. Цим усе сказано, чи не так!
- Il a essayé ici mais j’ai répondu à la personne que si on m’offrait sérieusement Rouzat je serais capable de donner un soufflet à l’impertinent. (Cela est authentique). Oh ! Rouzat, m’offrir Rouzat mais j’aimerais mieux Dieu sait qui, n’importe qui, tenez... Vous ! plutôt que Rouzat. C’est tout dire n’est-ce pas !
Це, може, й спокутує велику дурницю, але байдуже, я стаю надто дурна... Та ні, це завжди було те саме.
Ça rachète peut-être la grosse bêtise mais c’est égal je deviens trop bête... Mais non, c’était toujours la même chose.
Тільки от якщо одного дня мене знайдуть мертвою в ліжку, знайте, що це буде з люті — від того, що мене так безглуздо, так дрібʼязково принижують.
Seulement si un de ces jours on me trouvait morte dans mon lit, sachez que ce sera de rage d’être si bêtement, si mesquinement humiliée.
Я, я мушу страждати через те, що не можу бувати в пристойному товаристві. Ви гадаєте, що чоловіки не роблять половини того, що роблять, із самолюбства?
Moi, moi, souffrir parce que je ne peux pas aller voir du monde convenable. Vous croyez que les hommes ne font pas la moitié de ce qu’ils font par amour-propre ?
Хіба ж це не жалюгідно, не жахливо, не жорстоко.
N’est-ce pas pitoyable, n’est-ce pas affreux, n’est-ce pas cruel.
Переписаний лист · Lettre de Marie Bashkirtseff à sa mère, 24 mai 1880Мамі: «Не дайте Башкирцевим себе обдурити, а якщо ви дратуватимете мене моїми справами, я залагоджу їх, як зможу, розбивши собі голову й сказавши, що це через вас. Уже віддавна я обіцяю вам це свято, і ви в нього вже не вірите, але послухайте ось що: присягаюся всім, чим ви змусили мене страждати, що кажу правду... Я заприсяглася чекати свого повноліття, а якщо нічого не зміниться — убити себе. (Це жарт.)A maman: « Ne vous laissez pas rouler par Bashkirtseff et si vous m’enragez pour mes affaires, je les arrangerai comme je pourrai en me cassant la tête et en disant que c’est vous. Il y a bien longtemps que je vous promets cette fête et vous n’y croyez plus mais écoutez ceci, je vous jure sur tout ce que vous m’avez fait souffrir que je dis la vérité... Je me suis jurée d’attendre ma majorité et si rien n’est changé de me tuer. (C’est une blague).Скористайтеся цим, і хай мене ця ж мить задушить чума, якщо те життя, яке ви мені влаштовуєте, не жахливіше за каторгу чи довічне увʼязнення».Faites en votre profit et que la peste m’étouffe à l’instant si l’existence que vous me faites n’est pas plus atroce que les galères ou la prison éternelle.”