Четвер, 20 травня 1880

Газетні вирізки!
Ось одна, що доводить мене до люті, аж до сліз!
Я дуже нещаслива. То невже завжди так буде!
Інші житимуть, а я писатиму ці марні й жахливі бунти за своїм бюро II!
Тепер уже все, я опанувала себе; безглуздо весь час оплакувати ту саму принизливу прикрість. Зрештою, варто було тільки подумати, що це стара історія, щоб заспокоїтися. Я працювала.
Застаю вдома Анічкова й Соутцо. Починаю з того, що всі чоловіки разом не варті хвоста Коко, а потім за обідом — нескінченні люб'язності: політика, мистецтва, філософія, не знаю вже що, я й сама дивувалася блискові своїх промов. Потім граю на арфі — новий подив, граю приємно: на своїх уроках (раз на тиждень, та й то!) це йшло не дуже добре... усе залежить від дня...
Соутцо грає у вітальні з Анічковим, партію розпочали ще перед обідом, поки я вдаю свою Корінну у себе в сусідній кімнаті. Коли ви скажете мені, що цей кретин у мене закоханий, я вам не повірю. Та цього вечора мені байдуже: тобто аби лиш він не любив іншої, а втім... він майже дурень.
Цього вечора я тішу себе всім, кажучи собі, що я вища за інших жінка. Ох, ну й ну.
У Соутцо не так багато, як я казала нещодавно, — скільки ж у нього може бути?
Ну ось, дочекалася. Я дуже ревную. Він щойно зізнався, що Марі Одіффре йому до вподоби. Ми гомоніли тут, тітка, він і я; я говорила про маленьку Жювізі, про маленьку Одіффре; я наполягала на панні де Жювізі, а він сказав, що вона йому не до вподоби, а Марі Одіффре до вподоби, але що він ніколи з нею не одружиться, бо мати — кокотка чи майже.
Його хотіли одружити з малою, і він ноги не ступав у той дім, але тепер, коли питання шлюбу відпало, він туди вчащає. Ох, як це мене дратує... Зрештою, це безглуздо, але я ревную.
Я так добре поставила його на місце й так із нього насміялася, що він уже не говорить ні про кохання, ні про шлюб, а я хотіла б, щоб він заговорив, — тоді я сказала б йому більше не ходити до тих людей.
Найдурніше те, що я ревную без кохання й мене це непокоїть, наче... маю клопіт, а втіхи не маю. Та ні, ось так — панна, що розповідає вам про пірометр Мушенбрука.
І яка, почувши про розкіш юних панн, утинає ганебний каламбур на «fiat lux». Якби ж я була справді вчена, та я лиш позерка!