❦
Пʼятниця, 7 травня 1880
Vendredi 7 mai 1880
Стара Ґавіні знов приходила сьогодні сказати мамі, що я надто себе виснажую. Це правда, але виною тому не живопис; щоб не виснажуватися, досить було б лягати о десятій-одинадцятій, а я не сплю до першої й прокидаюся о сьомій. Учора причиною був цей дурник Соутцо. Я писала, він прийшов пояснюватися, потім пішов грати з моєю тіткою, тож це вже я захотіла його дочекатися, щоб почути якесь дурне слівце, що межує з освідченням. Він повернувся побажати мені доброї ночі о пів на дванадцяту, а я й далі його дражнила, кажучи: я ж бридка, чи не так, але ви — ви ниций тип. Тут я була стомлена й розмʼякла, він двадцять разів прощався, і двадцять разів я казала йому: ідіть собі, і двадцять разів він знову брав мою руку, а я не хотіла, а він хотів її поцілувати, а я сміялася, аж нарешті — Ну гаразд, цілуйте, мені байдуже, — сказала я.
La mère Gavini est venue encore aujourd’hui pour dire à maman que je me fatigue trop. C’est vrai mais ce n’est pas la peinture, pour ne pas être fatiguée il n’y aurait qu’à se coucher à dix, onze heures et moi je veille jusqu’à une heure et me réveille à sept. Hier c’est cet idiot de Soutzo qui en a été [la] cause. J’écrivais, il est venu s’expliquer, puis il est allé jouer avec ma tante, alors ça été moi qui ai voulu l’attendre pour entendre quelque sotte parole frisant l’amour. Il est revenu me dire bonsoir à onze heures et demie et j’ai continué à le taquiner en disant que je suis laide n’est-ce pas, mais vous vous êtes un être ignoble. Là j’étais fatiguée et amolie, il m’a dit bonsoir vingt fois et vingt fois je lui ai dit - allez-vous en, et vingt fois il m’a repris la main, alors je ne voulais pas et il voulait la baiser et je riais et enfin - Eh bien faites, ça m’est égal, ai-je dit.
Він поцілував мені руку двічі, і ось, дивіться, він саме приходить — та він уже тут, гомонить із Діною на дивані. Отож він поцілував мені руку, і я з болем зізнаюся, що мені це було приємно — не через сам предмет, але він вклав у це... безліч речей, а жінка все-таки лишається жінкою. Цього ранку я ще відчувала той поцілунок на руці, бо то був не буденний поцілунок із чемності. О ці юні панни! А ще ця думка! Цього ранку, йдучи до майстерні, читаю в газеті, що вчора в пані Тюрр був бал. Одіффре там бувають. І тоді отак безглуздо — дурний порух ревнощів, що засмутив мене на цілу годину, з восьмої до девʼятої. Чи повірите ви мені? Невже ви гадаєте, ніби я закохана в цього хлопця з широкими ніздрями? Ні ж бо, правда, — ну, от і вся та історія з Антонеллі — те саме. Я з усіх сил себе підстьобувала, щоб закохатися, і з поміччю кардиналів та Папи... я розпалила себе, та чи ж то було коханням! Ох, тьху.
Il m’a baisé la main deux fois et tenez le voilà qui arrive mais il est ici causant avec Dina sur le divan. Donc il m’a baisé la main et j’ai la douleur d’avouer que cela m’a fait plaisir non à cause de l’objet mais il y avait mis... un tas de choses et l’on est femme tout de même. Ce matin je sentais encore ce baiser sur la main, car ce n’était pas le vulgaire baiser de politesse. O les jeunes filles ! Et puis cette idée ! Ce matin en allant à l’atelier je lis dans le journal qu’il y a eu bal hier chez Mme Turr. Les Audiffret y vont. Et alors comme cela bêtement un sot mouvement de jalousie qui m’a attristée pendant une heure de huit à neuf. Me croiriez-vous ? Croyez-vous que je sois amoureuse de ce garçon aux larges narines ? Non n’est-ce pas, et bien l’affaire Antonelli n’a pas été autre chose. Je me suis battue les flancs pour devenir amoureuse, et les cardinaux et le Pape aidant... je me suis exaltée mais d’amour ! Ah ! fi.
Що ж, оскільки мені вже не сімнадцять і я не така дурна, я нічого не вигадую, і річ лишається звичайною, тобто є молодик, закоханий у мене, і це мені приємно. Ось і все. Як подумаю, що в Римі я просиджувала до третьої ранку, питаючи себе: люблю я його чи не люблю?
Eh bien comme je n’ai pas dix-sept ans et que je suis moins bête, je n’invente rien et la chose reste normale, c’est-à-dire qu’il y a un jeune homme amoureux de moi et que cela me plaît. Voilà tout. Quand je pense qu’à Rome je restais jusqu’à trois heures du matin à me demander: je l’aime ou je ne l’aime pas ?
Мені було холодно від нерухомого сидіння, тоді прийшла нудьга, а босі ноги в холодних капцях навіювали певне почуття смутку, я навіть тоді казала, що коли мені холодно, мені здається, ніби я його люблю. Хіба ж то не дитинність! Було захоплення Лардерелем, було почуття, є, можливо, ще й досі почуття до одного бонапартистського депутата...
J’avais froid à force de rester immobile et alors vint l’ennui et les pieds nus dans des mules froides me procuraient un cer- tain sentiment de tristesse, je le disais même alors que lorsque j’ai froid il me semble que je l’aime. Etait-ce assez enfant ! Il y a eu une toquade pour Larderel et il y a eu un sentiment, il y a peut-être encore un sentiment pour un député bonapartiste...
Поцілунок у руку був мені неприємний передусім тому, що став мені приємним; не треба бути... жінкою аж настільки, тож я дозволяю собі поводитися з ним холодно, але він такий добрий хлопець, такий простий, що я була б дурна, граючи хоч би яку комедію. Воно не варте заходу, краще ставитися до нього, як до Алексіса, Божидара. Так я й роблю. Діна, він і я просиділи до одинадцятої. Діна слухала, а Соутцо і я читали вірші й робили латинські переклади. Я неабияк здивована, побачивши, що цей хлопець дуже сильний — принаймні помітно сильніший за мене; я багато забула, а він дуже добре памʼятає свій бакалаврат із наук і словесності. Я ніколи не думала, що він аж такий освічений. Бачите-но! Я хотіла б зробити з нього друга... ні, він не настільки мені до вподоби для цього, але звичного байдужого... Він привчив мене до своєї присутності, і вчора я з подивом відчула надвечір потребу його бачити.
Le baiser sur la main m’a déplu surtout parce qu’il m’a fait plaisir, il ne faut pas être... femme à ce point aussi me permet-je de lui faire froide mine mais il est si bon garçon, si simple que je serais bête de jouer quelque comédie que cela soit. Ça ne vaut pas la peine, il faut mieux le traiter en Alexis, Bojidar. C’est ce que je fais. Dina lui et moi sommes restés jusqu’à onze heures. Dina écoutant et Soutzo et moi lisant des vers et faisant des traductions latines. Je suis tout étonnée de voir que ce garçon est très fort, du moins notablement plus fort que moi; j’ai beaucoup oublié et il se souvient très bien de son baccalauréat ès sciences et ès lettres Je n’ai jamais pensé qu’il était si instruit que cela. Voyez-vous cela ! Je voudrais en faire un ami... non il ne me plaît pas assez pour cela mais un indifférent familier... Il m’a habitué à sa présence et hier j’ai été surprise de sentir vers le soir le besoin de le voir.