❦
Четвер, 6 травня 1880
Jeudi 6 mai 1880
Великі компліменти від Жюліана моєму живопису.
De grands compliments de Julian pour ma peinture.
У Соутцо манія розповідати про своє перше враження. Схоже, перш ніж побачити мене, він щодня чув про нас, про мене від Алексіса, який провідував його, хворого, і казав йому, що я найвродливіша й найприголомшливіша з жінок. Тож із Алексісових балачок він уявив, що я дуже висока, велична, спокійна, холодна, претензійна; грецька голова, одне слово — Семіраміда. (Цікаво, що з розповідей про мене та з моїх листів про мене завжди складають саме таке уявлення.) А коли він побачив мене в Княгині, то спершу геть сторопів, не знайшовши тієї великої краси, а потім — побачивши, як я кепкую з Ґамбетти, говорю про політику, мов синя панчоха, а тоді цілком серйозно глузую з усього й гніваюся на те, що сама ж і кажу.
Soutzo a la manie de raconter sa première impression. Il paraît qu’avant de me voir il a entendu parler de nous, de moi tous les jours par Alexis qui venait le voir malade et qui lui disait que j’étais la plus belle et la plus épatante des femmes. Alors d’après les racontars d’Alexis il s’est impaginé que j’étais très grande, imposante, calme, froide, prétentieuse; tête grecque, une Sémiramis enfin. (C’est curieux que d’après ce qu’on dit de moi et d’après mes lettres on se fait toujours cette idée de moi). Et lorsqu’il m’eut vue chez la Princesse il en fut tout abasourdi d’abord de ne pas trouver cette grande beauté et puis de me voir blaguer Gambetta, parler politique comme un bas-bleu, puis me moquer très sérieusement de tout et me fâcher de ce que je disais moi-même.
А до того ж така жвава й мінлива, що мене не можна було ні роздивитися, ні розгледіти. Кумедно чути, що про мене думають і яке враження я справляю. Та я гніваюся, обзиваю його ницим створінням, міщанином, бовдуром, який нічого не вартий, бо не здатен зрозуміти ні краси, ні чару, — Алексіс, оце інша річ!
Et puis si vive et si changeante qu’on ne pouvait me considérer ni voir. C’est amusant d’entendre ce qu’on pense de moi et l’effet que je produis. Mais je me fâche, le traite d’être ignoble, de bourgeois, d’imbécile, qui n’est digne de rien n’étant pas capable de comprendre ni la beauté ni le charme, Alexis à la bonne heure !
Він сприймає це серйозно й цілих півгодини виправдовується: я сиджу за своїм бюро, він навколішки, пояснює мені, що то було перше враження, а потім він зрозумів, тощо, тощо, тощо.
Il prend cela au sérieux et vient se disculper pendant une demi-heure, moi assise à mon bureau lui à genoux m’expliquant que c’était l’impression première, qu’ensuite il a compris, etc. etc. etc.
Цей славний Алексіс — коли я його зустріну, вельми любʼязно йому вклонюся. Добрий хлопець, що вважає мене вродливою!
Ce brave Alexis, quand je le rencontrerai je lui rendrai un salut bien aimable. Bon garçon qui me trouve belle !
Мама нарешті збирається до Росії, і сьогодні було безліч візитів. Ґавіні, пані Одетт, Мазевський і старий Жері. Його донька, пані Дюпон (!), мала викидень, і це їх серйозно тривожить. А втім, пані де Брімон мені про це казала, і я знала, що в день обіду то не була пуста відмовка.
Maman va enfin partir pour la Russie et aujourd’hui il y a eu un tas de visites. Les Gavini, Mme Odette, Mazewsky et le père Géry. Sa fille, Mme Dupont (!) a fait une fausse couche et leur donne de graves inquiétudes. Du reste Mme de Brimond m’avait dit cela et je savais que le jour du dîner ce n’était pas une vaine excuse.
А підлий Ґабріель складає іспити 15 числа цього місяця й нікуди не ходить. Чи не так, пані, ви його рідко бачите?
Quant à l’ignoble Gabriel il passe ses examens le 15 de ce mois et ne va nulle part. N’est-ce pas Madame vous le voyez peu ?
— Та зовсім ні, добродію.
- Mais pas du tout Monsieur.
— Цього разу він конче хоче скласти й нікуди не ходить, я насилу виряджаю його в неділю прогулятися Булонським лісом, подихати повітрям.
- Il veut cette fois passer absolument et ne va nulle part, c’est à grand peine que je l’envoie se promener le dimanche au Bois pour prendre l’air.