❦
Вівторок, 27 квітня 1880
Прийшов Сент-Аман читати «Жовтневу ніч»1, але я її ще не знаю, а тоді тікаю, нетерпляча мати свій перший сеанс з американкою. Вона схожа на пані Рекам'є; я підбираю їй волосся на манір Психеї та вдягаю в батистову сорочку з короткими буфчастими рукавами, рожеву стрічку довкола талії під грудьми й солом'яного кольору шарф, у який вона загортає руки. Вона вишукано худенька — навіть дивно для вісімнадцяти років, худенька, як у п'ятнадцять. Колір обличчя променистої свіжості й дуже білі лапки.
Saint Amand arrive réciter "la nuit d'octobre" mais je ne la sais pas encore et puis je me sauve impatiente d'avoir ma première séance avec l'Américaine. Elle ressemble à Mme Récamier, je lui retrousse les cheveux à la Psyché, et lui mets une chemise de batiste à manches courtes et bouffantes, un ruban rose autour de la taille sous les seins et une écharpe paille dans laquelle elle s'enveloppe les bras. Elle est d'une maigreur exquise qui est même étonnante à dix-huit ans, une maigreur de quinze ans. Un teint d'une fraîcheur radieuse et des pattes très blanches.
Примітки
«Жовтнева ніч» — романтична поезія Альфреда де Мюссе, яку Marie вчилася декламувати. ↩