❦
Понеділок, 5 квітня 1880
Lundi 5 avril 1880
Принц Наполеон виступив, і «Естафета» друкує листа, який я вміщую у свій альбом.
Le Prince Napoléon a parlé, et “l’Estafette” publie la lettre que je place dans mon album.
Цей лист, перш ніж читати завтрашні газети й бачити людей, я оголошую глибоко вправним, своєчасним, мудрим і доречним. Тільки він цілком засуджує крики обурення, які зчиняє Пополь після урядових декретів. Але Пополь обходить мене дуже мало, і я навіть дуже рада, що його засудив його ж вождь. Цей чудовий лист наводить мене на думку про ніч 2 грудня, коли Ґавіні дійшов до того, що став навколішки перед Принцом, аби переконати його зʼявитися до Єлисейського палацу, але без успіху. Саме тоді старий Дені обізвав його бунтівним принцом і дістав у відповідь епітет «фігляр». У цій поведінці була підоснова обуреної чесності й надзвичайно делікатних почуттів, поранених учинком Наполеона III, який був добрим, розбещеним, любʼязним, але ніколи чесним, глибоко чесним.
Cette lettre, avant de lire les journaux de demain et de voir du monde, je la déclare profondément habile, opportune, sage et convenable. Seulement elle condamne complètement les cris d’indignation que pousse Popaul après les décrets gouvernementaux. Mais Popaul m’importe fort peu et je suis même très contente qu’il soit condamné par son chef. Cette lettre admirable me fait songer à la nuit du 2 décembre où Gavini est allé jusqu’à se mettre à genoux devant le Prince pour le décider à se rendre à l’Elysée sans y réussir. C’est alors que le père Denis l’a traité de prince rebelle et a reçu l’épithète de saltimbanque. Il y avait dans cette conduite un fond d’honnêteté révoltée et des sentiments extrêmement délicats blessés par l’acte de Napoléon III qui a été bon, corrompu, aimable, mais jamais honnête, intimement honnête.
Різкості, витівки, необачності Принца створили йому недоброзичливців і ворогів, Тюїльрі зробили йому огидну репутацію. Його обмовляли, не визнавали, його ганять за поведінку щодо його святої дружини, яка побожна й нечупарна, а якби вона була справжньою святою жінкою, то не дезертирувала б зі свого поста. Я ніколи не маю часу висловитися як слід. А проте я скажу вам усе, сказавши, що вважаю Принца тієї самої вдачі, що й я.
Les brusqueries, les incartades, les imprudences du Prince lui ont fait des détracteurs et des ennemis, les Tuileries lui ont fait une réputation détestable. On l’a calomnié, méconnu, on le blâme pour sa conduite envers sa sainte femme qui est dévote et malpropre et si c’était une vraie sainte femme elle ne déserterait pas son poste. Je n’ai jamais le temps de m’exprimer convenablement. Je vous dirai tout pourtant en vous disant que je crois au Prince la même nature que moi.
У суботу Курт обідав у нас, і поки він гомонів із Діною, моя тітка навмисне голосно сказала пані де Байє, що сиділа навпроти, буцімто бідолашна пані Ґавіні дуже збентежена. Одна з її подруг пише їй із провінції, прохаючи знайти титулованого й порядного чоловіка для молодої сироти, яка має 60 000 франків ренти.
Samedi Courtès dînait chez nous et pendant qu’il causait avec Dina ma tante affecta de dire à Mme de Baillel assise en face que cette pauvre Mme Gavini était bien embarrassée. Une de ses amies lui écrit de province pour la prier de trouver un mari titré et honorable pour une jeune orpheline ayant 60.000 francs de rente.
Курт удав, ніби не чує, але наступного дня о першій був у пані Ґавіні, щоб посвататися.
Courtès n’a pas eu l’air d’entendre mais le lendemain à une heure il était chez Mme Gavini pour s’offrir.
— Але, любий графе, це вигадка, це ті пані з вас покепкували; це вони мають гарні посаги, упадайте за ними.
- Mais mon cher comte c’est une craque, ce sont ces dames qui se sont moquées de vous; c’est elles qui ont de belles dots, faites-leur la cour.