Понеділок, 5 квітня 1880

Принц Наполеон виступив, і «Естафета» друкує листа, який я вміщую у свій альбом.
Цей лист, перш ніж читати завтрашні газети й бачити людей, я оголошую глибоко вправним, своєчасним, мудрим і доречним. Тільки він цілком засуджує крики обурення, які зчиняє Популь після урядових декретів. Але Популь обходить мене дуже мало, і я навіть дуже рада, що його засудив його ж вождь. Цей чудовий лист наводить мене на думку про ніч 2 грудня, коли Гавіні дійшов до того, що став навколішки перед Принцом, аби переконати його з'явитися до Єлисейського палацу, але без успіху. Саме тоді батечко Дені обізвав його бунтівним принцом і дістав у відповідь епітет «фігляр». У цій поведінці була підоснова обуреної чесності й надзвичайно делікатних почуттів, поранених учинком Наполеона III, який був добрим, розбещеним, люб'язним, але ніколи чесним, глибоко чесним.
Різкості, витівки, необачності Принца створили йому недоброзичливців і ворогів, Тюїльрі зробили йому огидну репутацію. Його обмовляли, не визнавали, його ганять за поведінку щодо його святої дружини, яка побожна й нечупарна, а якби вона була справжньою святою жінкою, то не дезертирувала б зі свого поста. Я ніколи не маю часу висловитися як слід. А проте я скажу вам усе, сказавши, що вважаю Принца тієї самої вдачі, що й я.
У суботу Курт обідав у нас, і поки він гомонів із Діною, моя тітка вдала, ніби каже пані де Байє, що сиділа навпроти, що бідолашна пані Гавіні дуже збентежена. Одна з її подруг пише їй із провінції, прохаючи знайти титулованого й порядного чоловіка для молодої сироти, яка має 60 000 франків ренти.
Курт удав, ніби не чує, але наступного дня о першій був у пані Гавіні, щоб посвататися.
— Але, любий графе, це вигадка, це ті пані з вас покепкували; це вони мають гарні посаги, упадайте за ними.