Вівторок, 30 березня 1880

Вдовуюча герцогиня де Фіц-Джеймс, яка очолює доброчинне товариство малих сестер Успіння, запрошує нас узяти участь у доброчинному розпродажі, і ми погоджуємося. Це буде елегантно.
Їй говорили про мій великий талант, і картина за моїм підписом «зробить успіх лотереї», усі ці пані розпродаватимуть квитки, а картину розмістять у нашій крамничці.
До слова про картину — Жюліан каже мені, що приймання моєї не викликає жодного сумніву.
Пан Верне, який приводив Бугро, спитав мій номер, щоб мене порекомендувати. Ґайяр теж говорив про це з Рапеном і паном де Больє, ось славні люди, бо, зрештою, я нічого в них не просила ні прямо, ні натяком.
А ще... та мені здається, що вже час, аби доля моєї картини стала відома...
Я беруся за невелику картину; сьогодні пополудні ми з подругою ходили на вулицю Сен-Віктор поблизу Пантеону, у квартал, повний італійських натурників. Тут дихає Італією, і сонце наче тепліше.
Пелікан поїхав до Ніцци. Учора ми заходили до Розіти де Міранди, і вона сказала мені, що Королева (яку вона бачила за кілька хвилин після нас) сказала їй, що в мене найгарніший стан у світі.
Тільки не бійтеся, що я зроблю італійку в італійському костюмі, я знайду щось інше.
Сент-Аман приходив... я хотіла б, щоб він зіграв зі мною на нашому вечорі, але він вважає себе надто старим. «Пані Тюрр зверталася до мене з тим самим проханням, і я відмовив».