Середа, 31 березня 1880

Я геть розхитана! Треба було послухати Тоні й відпочити... я йду докучати Жюліанові, якому даю ось таку записку:
Я, що нижче підписалася, зобов'язуюся щотижня робити одну голову й одну академічну фігуру або один етюд у натуральну величину. Крім того, я робитиму три композиції на тиждень або ж одну, але тоді як слід написану. Якщо я порушу вищезгадані умови, я уповноважую пана Родольфа Жюліана, художника, повсюдно проголошувати, що я цілком негідна жодного інтересу. Марі Русс
Потім я йду до Тоні, але в нього натурник, я лишаюся лише кілька хвилин.
Ми обідаємо в Музе, Орас де Кайя займається графологією; пані Бонсен (небога) грає на фортепіано. Дуже гарна голова арлезіанки, але дуже простацька, коли говорить; провінційна, мусить добряче зраджувати чоловіка, який одружився з нею з кохання. Бажає серйозно грати ансамблеву музику з Кайя.
Окрім того, були чоловік Бонсен, Даніель і панна Дефуко, яка дуже мило співає.
— Ви дуже обдарована, — каже мені Тоні, — треба справді щось зробити.
— Якщо ви розпуститеся, я ні за що більше не ручаюся! — каже мені Жюліан. — Ви вже відстаєте; досягти — досягнете, але треба було досягти стану феномена.
— Треба, конче треба, щоб на наступному Салоні ви завдали гучного удару, ви мусите зробити картину, щось! Це конче потрібно.