Понеділок, 29 березня 1880

Учора ввечері — найнесподіваніша й найдивовижніша сцена, хоч я їх чимало бачила. Уже чотири чи п'ять днів я прошу п'ятсот франків, які маю заплатити Жюліанові, і ще п'ятсот, щоб узяти річний абонемент замість того, щоб продовжувати помісячно, що становить тисячу двісті франків замість п'ятисот. Мені кажуть, що це буде в суботу.
Субота минає, нарешті вчора, у неділю, я приходжу й кажу їм: завтра вранці я йду в майстерню, мені треба платити, я винна за п'ять місяців, дайте мені це сьогодні ввечері. «Після обіду, після обіду», — а на обіді була Музе; одне слово, опівночі, перш ніж лягти, я знову прошу, а мені відповідають, що грошей нема. Гаразд, я йду за своєю любою тіткою, яка тікає й зачиняє двері перед моїм носом; тоді, знаючи своїх, я цілком спокійно кажу їм, що коли двері не відчиняться, я їх виламаю.
І тоді двері відчиняються, але, бажаючи взяти участь у маленькому святі, прибігають мама й Діна. Мама розводить драму, складає руки й присягається вічним спасінням своєї душі, що в домі нема ні сантима, але оскільки я варварка, то завтра від світанку підуть закладати коштовності до ломбарду. Я сіла й повторювала, як папуга: я не піду спати без грошей.
Моя люба тітка [викреслено: тоді] каже, що в неї є тисяча франків, але я можу взяти лише п'ятсот, гаразд, я абонуюся пізніше. Тоді — не можна дати мені забрати тисячу франків, бо вони, можливо, знадобляться саме між восьмою й полуднем, а я принесла б їх лише опівдні.
Одне слово, справжня гидота. І моя люба мати, яка все присягається спасінням своєї душі та Богом, що грошей нема. Мені не треба казати вам, що це огидно, чи не так. Я не пригадую, щоб колись дістала двісті франків без сцен такого штибу. Зрештою, близько першої ночі мені дають гроші, і я йду спати.
Ні, хіба це життя, хіба це родина! Ця жінка, що блюзнить і кричить, що я гублю себе цими «скандалами» і що вона вже носила синці, набиті мною. Тьху! Який жах.
Сьогодні після майстерні ми йдемо до Королеви, яка каже, що інфанта Еулалія, її донька, дуже схожа на мене душею й зовнішністю.
Учора пані Гавіні подарували великодню писанку з білого атласу з брошкою та емальованими сережками.