Понеділок, 22 березня 1880

Днями я познайомилася в Музе з паном Орасом де Кайя та його другом Бомецом. Вони запросили мене подивитися їхні майстерні, я не змогла піти через картину. Тож учора я пишу записку, щоб вони прийшли до мене. Та спершу занотуймо візит батечка Гавіні, дуже задоволеного картиною; отож близько третьої входить якийсь пан, не знаю, котрий — Кайя чи Бомец? Довелося гомоніти, а я не знала, з ким говорю. А коли прийшов Тоні, стало ще гірше, Кайя-Бомец, здається, хотів познайомитися з ним, а я не знала, як їх відрекомендувати. Зрештою він іде, я ділюся своїм збентеженням із Тоні, і ми думаємо, що це, може, третій або злодій.
Тоні здивований, що я змогла зробити те, що зробила, за такий короткий час.
— Адже, зрештою, це вперше ви застосовуєте свої студії.
— Та звісно.
— Що ж, це зовсім непогано, знаєте.
Він скидає пальто, хапає палітру й малює мені руку, ту, що внизу, тим білуватим тоном, який йому притаманний. Ви ж розумієте, це не для того, щоб зробити малюнок, а щоб показати мені, як я маю робити (я ж писала лише одну руку), бо я переписую все, чого він торкається.
Він торкнувся волосся, і я повністю його переробила, так само й руку. Тільки рукав із мусліну я лишаю його, бо це чиста вправність і з цього приводу я не маю докорів сумління.
Тож він опрацьовує мені руку, я бавлюся, і ми гомонимо. Близько п'ятої приходять Чумакови й Пуатріно.
Та однаково, окрім тла, волосся й плюшу, це паскудна мазанина. Це зморщування. Я можу зробити краще. Така думка Тоні, але попри це він задоволений і каже, що якби була ймовірність, що мене відкинуть на Салоні, він першим сказав би мені не надсилати. Каже, що дивується, дивлячись на те, що я зробила.
— Це добре задумано, добре скомпоновано, добре поставлено. Це гармонійно, елегантно, граційно!!
— О так, але я невдоволена тілом!
— І подумати тільки, що казатимуть, ніби це моя манера!! Це ж зморщування!
Я змушена вдаватися до лесувань!! Я, що обожнюю живопис відвертий, простий, з одного маху. Запевняю вас, мені нелегко виставляти щось, що так мені не подобається у виконанні, щось таке відмінне від того, що я зазвичай роблю... щоправда, я ніколи й не робила нічого, що мені подобалося б... але зрештою це паскудно, це залатано.
Тоні каже, що Брезло цього разу зазнала впливу Бастьєна-Лепажа.
Це завдяки мені, я вихваляла перед нею Бастьєна-Лепажа. Вона зазнає мого впливу, як я зазнаю її. Тоні такий добрий, як лише можна. І подумати тільки, що я могла б зробити краще. Клята скромність! Бісова невпевненість! Якби я не тремтіла й не питала себе to be or not to be, я б узялася до справи заздалегідь...
Стривай! Не вчинімо дурниці, нарікаючи на доконаний факт.
Не знаю, чому я думаю про Італію сьогодні ввечері. Це пекучі думки, яких я завжди намагаюся уникати. Я припинила своє римське читання, бо воно надто мене розпалювало, і вдаюся до Французької революції або Греції. Але Рим, але Італія — коли я думаю про те сонце, про те повітря, про все, я божеволію.
Навіть Неаполь... О Неаполь увечері... і що цікаво — у цій справі нема жодного чоловіка. Коли я думаю, що могла б туди поїхати, я божеволію. Це настільки правда, що декорації «Німої» викликають у мене якесь хвилювання.

Примітки

В оригіналі англійською: to be or not to be — «бути чи не бути» (Шекспір, «Гамлет»).