❦
Неділя, 21 березня 1880
Dimanche 21 mars 1880
Учора я написала купу записок і листів — Ено, Андріє, Блану та митцям, Сен-Марсо, панові де Кайя, Бомецу, Жюліанові, Тоні. Треба було сповістити, або пояснити, або подякувати.
J’ai écrit un tas de mots et de lettres hier, à Enault, à Andrieux, à Blanc et à des artistes, à Saint Marceaux, à M. de Caillas, Beaumetz, Julian, Tony. Il fallait annoncer ou expliquer ou remercier.
Сьогодні мене турбували. Музе, родина; Кікі приходив, але пробув лише дві години й тримався тихо.
On m’a dérangée aujourd’hui. Les Mouzay, la famille; Kiki est venu mais il n’est resté que deux heures et s’est tenu tranquille.
Потім Чумаков, який дає поради, і нарешті Сен-Марсо, який теж дає мені поради.
Puis Tchoumakoff qui donne des conseils et enfin Saint Marceaux qui me donne aussi des conseils.
Він мені досить подобається, але лишає в мене відчуття ніяковості. Він наче десь не тут, ходить швидко, говорить швидко. Згусток нервів. Я й сама така, але він однаково лишає в мене відчуття ніяковості, хоч і сказав про моє малювання гарне. Тільки ось воно як: коли мені нічого не кажуть, я невдоволена, а коли кажуть гарне, мені здається, що мене мають за маленьку дівчинку й кепкують з мене. Зрештою, сьогодні ввечері я не в такому гуморі, як учора. Це тому, що права рука задовга від того, що я раз по раз переробляла плечі й голову, є зайвих пʼять сантиметрів, і я, суворий рисувальник, принижена перед скульптором на кшталт Сен-Марсо.
Il me plaît assez mais il me laisse un sentiment de malaise. Il a l’air absent, il marche vite, parle vite. Un paquet de nerfs. Je suis comme cela moi mais il me laisse tout de même un sentiment de malaise bien qu’il m’ait dit du bien de ma peinture. Seulement voilà, quand on me dit rien je suis mécontente et quand on dit du bien, il me semble qu’on me traite en petite fille et qu’on se moque de moi. Enfin ce soir je ne suis pas si entrain que hier. C’est parce que le bras droit est trop long à force de remanier les épaules et la tête, il y a cinq centimères de trop et moi le dessinateur sévère je suis humiliée devant un sculpteur comme Saint Marceaux.
Соутцо виписав солодощі з Бухареста. Та чи можна збагнути цього хлопця! Я з нього кепкую, а він ось хотів би забрати назад усе, що сказав.
Soutzo a fait venir des sucreries de Bucarest. Mais conçoit- on ce garçon ! Je me moque de lui et le voilà qui voudrait reprendre tout ce qu’il a dit.
Учора, говорячи про Курта, я сказала йому: цьому ідіотові Куртові нема потреби казати мені, що ви в мене закохані, яке йому до цього діло? Тоді він каже мені, що Курт справді ідіот, що про це говорить, і що чув це від інших. І що йому це навіть неприємно.
Hier en parlant de Courtès je lui ai dit: cet idiot de Courtès n’a pas besoin de me dire que vous êtes amoureux de moi, de quoi se mêle t-il ? Alors il me dit qu’en effet Courtès est idiot de le dire et qui l’a entendu dire par d’autres. Et que cela lui est même désagréable.
— Вам що до того?
- Qu’est-ce que ça vous fait ?
— А те, що це може зашкодити дівчині.
- Ça me fait que cela peut faire du tort à une jeune fille.
— Мені?
- A moi ?
— Вам.
- A vous.
— А як?
- Et comment ?
— Та коли не видно, що це закінчується шлюбом, а видно, що пан не розриває стосунків із родиною, як то роблять, коли отримують відмову, що тоді кажуть? Це непристойно.
- Mais ne voyant pas que cela finit par un mariage et voyant le monsieur ne pas rompre ses relations avec la famille, ce qu’il fait quand on refuse, que dit-on ? cela n’est pas convenable.
Він додає, що, знаючи мої теорії, наперед знав, що не матиме успіху. «Я прийшов у ваш дім, знаючи, чого мені сподіватися».
Il ajoute que connaissant mes théories, il savait d’avance ne pas réussir. “Je suis venu dans votre maison sachant à quoi m’en tenir”.