❦
Понеділок, 19 січня 1880
Lundi 19 janvier 1880
Хоч і нездужаю, я знову беруся до роботи. А о четвертій мама заходить по мене, і ми йдемо завершувати наші візити. Оскільки вулиця Вівʼєн за два кроки від будинку № 23 на бульварі Пуасоньєр, ми заходимо дати рекомендацію в бюро «Нувель Ревю», а потім я наказую доповісти про нас пані Адам, яка веде нараду і яка, протримавши нас у кабінеті свого першого секретаря, приймає нас у власному кабінеті. Простора кімната, елегантна й поважна, як і належить. Ми прийшли подякувати їй за любʼязне запрошення й за чарівне свято, таке вдале, яке я, на жаль, мусила так швидко покинути. Та це лише привід: я вже давно хочу познайомитися з цією незвичайною, славетною жінкою. Зрештою, вступ зроблено добре, а потім ми гомонимо про все, і про моє малювання теж. Вона тієї ж думки, що й Жюліан: коли не маєш потреби, дебютувати слід гучним твором. Це чарівна жінка, аж до звуку її голосу, який приємний без прісності й сильний без жорсткості. А коли вона говорить, то час від часу супроводжує мову таким граційним і звабливим напівсміхом, що це звучить як музика. Видно, що вона собою задоволена, і з насолодою говорить про всю ту працю, яку виконує, — «працю трьох чоловіків».
Quoique souffrante je me remets au travail. Et à quatre heures maman vient me prendre et nous allons finir de rendre nos visites. La rue Vivienne étant à deux pas du n° 23 du Bd Poissonnière nous allons faire une recommandation aux bureaux de la « Nouvelle Revue » et je nous fais ensuite annoncer chez Mme Adam qui est en conférence et qui après nous avoir fait attendre dans le bureau de son premier secrétaire nous reçoit dans son bureau à elle. Une vaste pièce élégante et sérieuse comme il convient. Nous venons la remercier de sa gracieuse invitation et de sa ravissante fête si réussie que j’ai dû hélas ! quitter si vite. Mais cela n’est qu’un prétexte, il y a longtemps que j’ai envie de faire la connaissance de cette femme extraordinaire, illustre. Enfin l’entrée en matières est bien faite et puis nous causons de tout, de ma peinture aussi. Elle est de l’avis de Julian, quand on n’a pas besoin, débuter par une œuvre d’éclat. C’est une ravissante femme jusqu’au son de sa voix qui est charmant sans être fade et puissant sans dureté. Et quand elle parle elle s’accompagne de temps en temps d’un demi-rire si gracieux et si séduisant que cela fait comme une musique. Elle a l’air contente d’elle-même et parle avec complaisance de toute la besogne qu’elle fait « la besogne de trois hommes ».
Дружба цієї жінки була б мені така цінна, така корисна теж, ну й кокетка ж я. Але є Гехт, який сказав пані де Лессепс, що мама обзивала її вітальню зборищем наволочі, яке слід вимести геть. І пані де Лессепс, повернувшись до Парижа, більше не запрошувала нас до себе. Я нічого не розуміла й думала, що вона просто забула напередодні відʼїзду до Панами. Аж ось мама пішла до пані Шолтон, подруги де Лессепсів, яка їй усе розповіла. Найгарніше те, що в Дьєппі, у казино, цей мерзенний жид сказав при мені: «Шарль де Лессепс (син) і я візьмемо мітлу й виметемо вітальню, надто захаращену через поступливість пані й безтурботність пана де Лессепса».
L’amitié de cette femme me serait si précieuse, si utile aussi, suis-je coquette. Mais il y a Hecht qui a dit à Mme de de Lesseps que maman traitait son salon de réunion de ramassis et qu’il fallait balayer. Et Mme de de Lesseps de retour à Paris ne nous a plus invitées chez elle. Je n’y comprenais rien et pensais qu’elle avait simplement oublié à la veille de leur départ pour Panama. Mais voilà que maman est allée voir Mme Sholton, une amie des de Lesseps qui lui a raconté tout. Le plus joli c’est qu’à Dieppe au casino, cet ignoble Juif avait dit devant moi: « Charles de Lesseps (fils) et moi, nous prendrons un balai et nous balayrons le salon qui est trop encombré grâce à la facilité de Madame et à l’insouciance de M. de Lesseps ».
Світ повний дрібних мерзот такого ґатунку.
Le monde est plein de petites infamies de ce genre.
Жид — особа впливова, і я нічого не можу йому вдіяти, хоч би скільки лиха йому заподіяла. Але це бридкий пан, він про всіх лихословить, навіть про пані Адам і про стару Арно, отож! Боже мій, я знаю, що про Жюльєтту Ламбер можна багато чого сказати, але це не справа друга. «Я бажаю лише одного, — сказала мені ця чарівна істота, — щоб ви не втратили своїх ілюзій, побачивши мене зблизька».
Le Juif est un puissant personnage et je ne puis rien contre lui même si je lui fais tout le mal que je puis. Mais c’est un vilain monsieur, il dit du mal de tout le monde, il en a même dit de Mme Adam et de la mère Arnaud donc ! Mon Dieu je sais qu’on peut beaucoup dire de Juliette Lamber mais ce n’est pas l’affaire d’un ami. Je ne désire qu’une chose, m’a dit cette charmante créature, c’est que vous ne perdiez pas vos illusions en me voyant de près.
— Це неможливо, пані.
- C’est impossible Madame.
— О, якщо ви чули про мене від когось із друзів...
- Oh ! si vous avez entendu parler de moi par un ami...
— Так... але радше лихе, ніж добре.
- Oui... mais plutôt en mal qu’en bien.
Вона каже, що ворогів не мають лише нікчемні створіння і що щойно трохи піднесешся, на тебе вже нападають. «Ми засиділися надто довго, пані, це вас, може, втомило, але оскільки мені це дало велику втіху, я не шкодую».
Elle dit qu’il n’y a que les êtres insignifiants qui n’ont pas d’ennemis et qu’aussitôt qu’on s’élève un peu on est attaqué. Nous sommes restées bien longtemps Madame, cela vous a peut- être ennuyée mais comme cela m’a fait grand plaisir je ne le regrette pas.
Вона чарівна!
Elle est charmante !
Вона спитала, чи маємо ми приймальний день... Мама відповіла, що ми приймаємо щодня до сьомої, а надто в неділю.
Elle a demandé si nous avions un jour... Maman a répondu que nous recevions tous les jours jusqu’à sept heures et surtout le dimanche.
— О, це чудово, мій вільний день! — вигукнула вона.
- Oh ! c’est parfait, ma journée libre ! s’écria-t-elle.
— Як і в мене.
- Comme moi.
— Як у всіх зайнятих людей.
- Comme toutes les personnes occupées.
Звідти — до інших.
De là chez d’autres.
А ввечері в мене болить бік, оце так весело.
Et le soir je souffre au côté, c’est amusant.