❦
Вівторок, 13 січня 1880
Mardi 13 janvier 1880
Пані Ґавіні приходила до нас.
Madame Gavini est venue nous voir.
Мене будить опівдні Берта. Блан написав Ланкастерові, що коли його дружина визнає свою провину і коли він сам пообіцяє, що надалі вона поводитиметься краще, то він, Блан, погодиться не давати справі дальшого ходу, не бажаючи, щоб сталося щось прикре для дам, у яких усе це відбулося. Краще годі було й вчинити.
C’est Berthe qui me réveille à midi. Blanc a écrit à Lancaster que si sa femme convient de ses torts et si lui-même promet qu’elle se conduira mieux à l’avenir, lui, Blanc, consentira à ne pas pousser l’affaire plus loin voulant qu’il n’y ait rien eu de désagréable pour les dames chez lesquelles tout cela était arrivé. On ne pouvait mieux faire.
Ґабріель прийшов попрощатися з нами близько пʼятої, і ми домовляємося зустрітися ввечері у «Французькому театрі», але я кричу йому крізь арфу (це година уроку), що не хочу і що піду геть, якщо він прийде.
Gabriel est venu nous dire adieu vers cinq heures et on convient de se rencontrer le soir au Français mais moi je lui crie à travers ma harpe (c’est l’heure de la leçon) que je ne veux pas et que je m’en irai s’il vient.
Ми в темній бенуарній ложі, такій темній, що зовсім не видно, чи ми там. Оскільки пані Крішабер сидить навпроти, у ложі першого ярусу, я подаю знак Нерво, який проводить мене до неї. На сходах ми зустрічаємо Жері, який іде до моїх рідних, поки я трохи позую для нього поруч із пані Крішабер.
Nous sommes dans une baignoire obscure, si obscure qu’on ne voit pas du tout si nous sommes là. Mme Krishaber se trouvant en face dans une première loge je fais signe à Nervo qui me conduit chez elle. Dans l’escalier nous rencontrons Géry qui va chez les miens pendant que je pose un peu pour lui à côté de Mme Krishaber.
Я сьогодні ввечері в серйозному й чутливому настрої. Архангел їде завтра, це й шкода, і добре.
Je suis d’humeur sérieuse et sensible ce soir. L’archange part demain, c’est dommage et tant mieux.
Він приходить по мене, але я лишаюся до кінця акту й, неуважна, зачиняю двері йому перед носом, забувши, що він знає даму, якій його вчора відрекомендували. Вона гадає, що ми закохані, і, усміхаючись, його мені нахвалює.
Il vient me chercher mais je reste jusqu’ à la fin de l’acte et distraite lui ferme la porte au nez oubliant qu’il connaît la dame à qui on l’a présenté hier. Elle croit que nous sommes amoureux et me le loue en souriant.
Грають «Одруження Вікторини»; чесні думки, гра панни Баретти й моя застуда мало не доводять мене до сліз, а моя супутниця зауважує, що в мене перлина на правій повіці. Тоді архангел повертається по мене й веде мене найдовшою, як мені здалося, дорогою, потім питає, чи хочу я побачити фойє, я погоджуюся, і ми йдемо у фойє, де ні душі, акт щойно почався.
On joue « Le mariage de Victorine », les idées honnêtes, le jeu de Mlle Baretta et ma grippe me font presque pleurer et ma compagne me fait observer que j’ai une perle sur la paupière droite. Alors l’archange revient me prendre et me conduit par le chemin le plus long à ce qu’il m’a semblé puis me demande si je veux voir le foyer, je veux bien et nous y allons au foyer où il n’y a pas un chat, l’acte venait de commencer.
— Яке гарне фойє, чи не так, панно?
- Quel beau foyer n’est-ce pas Mademoiselle ?
— Так, дуже гарне.
- Oui, très beau.
Чи це не дурість — врешті він осмілюється мало не поправити мені пасмо волосся, що спадало на вухо. Нерво в ложі, він переказує нам слівце вечора. Слуга, подаючи йому пальто: ах, пане бароне, жінки доби Імперії таки змарніли! Дешево бере за вигадки цей Нерво. Я кашляю й задихаюся, але без надриву, наче я й справді хвора. А втім, увесь цей театр... зробив мене сентиментальною.
Est-ce bête, enfin il s’enhardit jusqu’à presque m’arranger une mèche de cheveux qui me tombait sur l’oreille. Nervo est dans la loge, il nous rapporte le mot de la soirée. Un domestique en lui passant son paletot: Ah ! M. le baron, les femmes de l’Empire sont bien décaties ! Il ne prend pas cher pour inventer, Nervo. Je tousse et étouffe, mais sans éclat, comme si j’étais bien malade. Du reste tout ce théâtre... m’a rendue sentimentale.
А щодо театру — пані Крішабер конче радить мені серйозно ним зайнятися, я для цього народжена. І вчора всі питали, хто дає мені уроки. Суєта!1 Cupiditas gloriae!2 Ґабріель залишає нас перед кінцем, йому треба провести кузин. Але я думаю, що він бреше, бо ми сідали в карету саме тоді, коли він побіг по свою. Усе скінчено. А я так мало бачила його сьогодні ввечері й не була ні любʼязна, ні весела. Що вдієш — лютий розпач розлуки! Жартуй, доню! Ні, я не схибнута на цій дитині (високий, як жердина, двадцять чотири з половиною роки й уся борода, клинцем, як в Арно) — слово «схибнута» тут не пасує. Це щось інше, бо очевидно, що тут щось є... дуже непотрібне, дуже... дивне. Повертаючись додому, я почувалася ніби збентеженою, ніби мені чогось бракувало.
Et à propos de théâtre Mme Krishaber me conseille absolument de m’en occuper sérieusement, je suis née pour cela. Et hier tout le monde demandait qui me donne des leçons. Vanitas ! Cupiditas gloriae ! Gabriel nous quitte avant la fin, il a des cousines à reconduire. Mais je crois qu’il ment parce que nous montions en voiture comme il courait chercher la sienne. C’est fini. Et je l’ai si peu vu ce soir et je n’ai été ni aimable ni drôle. Que voulez-vous l’atroce désespoir de la séparation ! Blaguez ma fille ! Non je ne suis pas toquée de cet enfant, (grand comme une perche, vingtquatre ans et demi et toute sa barbe, en pointe, comme Arnaud) le mot toquée ne va pas. C’est autre chose car il est évident qu’il y a quelque chose... de très inutile, de... drôle. En rentrant à la maison je me sentais comme confuse; comme si quelque chose me manquait.
Я сіла на підлогу перед каміном, машинально звела очі, і мені здалося, що там якраз є місце для... Зрештою, такі спокійні думки. Але це не для мене. Він їде завтра о третій, але він винен мені одну послугу, а тоді — тобто перед цим — я маю послати йому пакунок (?), це дурість, але це кумедно.
Je me suis assise par terre devant le feu, j’ai tourné les yeux machinalement et il m’a semblé qu’il y avait juste une place pour... Enfin, des idées si calmes. Mais cela n’est pas pour moi. Il part demain à trois heures mais il me doit une discrétion et puis c’est- à-dire avant cela, je dois lui envoyer un paquet (?) c’est bête mais c’est amusant.
Ця пʼєса, чи повірите? Справила на мене таке враження, ніби, опинившись у своїй кімнаті, я заплачу через те, що архангел їде.
Cette pièce, le croiriez-vous ? m’a fait l’effet comme si une fois dans ma chambre, j’allais pleurer parce que l’archange part.
Тим краще, усе скінчено. Воно, може, обернулося б на лихо.
Tant mieux, c’est fini. Ça aurait peut-être tourné mal.
Утім, друга година, мені нема чого сказати, а проте те, що я пишу, погано пояснене і, попри надмір слів, неповне...
Il est deux heures du reste je n’ai rien à dire, pourtant ce que j’écris est mal expliqué et, malgré le trop de mots, incomplet...
Примітки
В оригіналі латиною: «Vanitas !» ↩
Латиною: «Жадоба слави!» — Марі відсилає до свого девізу Gloriae cupiditate («З жадоби слави»). ↩