❦
Пʼятниця, 2 січня 1880
Vendredi 2 janvier 1880
Ми йдемо в Оперу, пані Ґавіні і я (на Оперу завжди вона дає ложі) з графом де Шодорді, Філіппіні й маркізом де Лас-Казом. Пан де Морган і барон Роньят приходять до нас, а на виході мене оточують пʼятеро чоловіків...
Nous allons à l’Opéra, Mme Gavini et moi (pour l’Opéra c’est toujours elle qui donne les loges) avec le comte de Chaudordy, Filippini et le marquis de Las Cases. M. de Morgan et le baron Rognât viennent nous voir et à la sortie je suis entourée de cinq hommes...
Враження дуже сильне, успіх у публіки. Але й стан зовсім незвичайний. Це вже не кравецтво, а скульптура. Низький корсет дає грудям вільно піднестися, а зверху — смугаста газа, приколота мною самою, немовби виліплена; жоден Ворт нездатний такого зробити, і жодна жінка — такого носити; адже треба самій це відчути й виконати.
Un effet très grand, succès auprès du public. Mais aussi une taille tout à fait extraordinaire. Ce n’est pas de la couture mais de la sculpture. Le corset étant bas laisse la gorge se retrousser en liberté et là-dessus de la gaze rayée épinglée par moi-même, moulée pour ainsi dire, il n’y a pas un Worth capable de le faire et pas une femme pour le porter; c’est qu’il faut le sentir et l’exécuter soi-même.
Були гарні стани, чудово пошиті ліфи, круглі груди, тонкі талії, але такого, як у мене, — ніколи. Уже давно я не мала такого ліфа. Та щоб він був гарний, треба мати груди, як у мене, дуже маленькі, що нагадують половинку чаші... ні, гостріші й піднесені. Те, що я тут розповідаю, — непристойне. Повірте лиш, що там була підкладка і що все було вкрай цнотливо.
Il y avait de jolies tailles, des corsages admirablement bien faits, des gorges rondes, des tailles fines, mais jamais comme moi. Voilà lontemps que je n’ai eu un corsage pareil. Mais pour qu’il soit joli il faut avoir une gorge comme la mienne, très petite représentant la moitié d’une coupe... non, plus pointue et retroussée. C’est indécent ce que je raconte là. Croyez seulement qu’il y avait une doublure et que c’était extrêmement chaste.
Але Ґабріеля там не було. Я не могла запросити його в ложу пані Ґавіні; через його відсутність вечір майже змарновано.
Mais Gabriel n’y était pas. Je ne pouvais pas l’inviter dans la loge de Mme Gavini; c’est presque une soirée manquée grâce à son absence.
Пан Жері заходив до нас пополудні, я приймала його з тіткою.
Monsieur Géry est venu nous voir cet après-midi, je l’ai reçu avec ma tante.
Прикро, що Ґабріеля не було в Опері. Він має такий чесний вигляд, і в нього такі гарні очі. Пан де Лас-Каз приніс три коробки цукерок і впадав за мною. Якщо хочете, щоб я вийшла за нього... я не хочу. Утім, чарівний, секретар посольства, звільнений за те, що був на похороні маленького Принца. Повернувшись, я говорила про все це зі своїми й дійшла думки, що я зовсім чужа Коханню. Слава чи гроші можуть запаморочити мені голову, але серце... ніколи досі. Мама була б найщасливішою з жінок, якби я вийшла заміж. Ах! Якби ти могла любити й бути любленою хоча б Ґабріелем! Любити його? Неможливо. Бути любленою ним?.. Це було б прикро. А проте колись це таки мусить зі мною статися... я бажаю, щоб воно прийшло лише тоді, коли вже не зможе штовхнути мене на дурницю. Поль — щасливий дурник, він обожнює, його обожнюють. Було б чудово, якби я могла, бо, знаєте, кажуть, що Кохання змушує відкинути всі ідеї, які маєш... зрештою, це кохання.
C’est ennuyeux que Gabriel n’ai pas été à l’Opéra. Il a l’air si honnête et il a de si beaux yeux. M. de Las Cases a apporté trois boites de bonbons et m’a fait la cour. Si vous voulez que je l’épouse... moi je ne veux pas. Charmant du reste, secrétaire d’ambassade révoqué pour cause de présence aux funérailles du petit Prince. En rentrant j’ai causé de tout cela avec les miens et j’en suis arrivée à croire que je suis absolument étrangère à l’Amour. La célébrité ou l’argent peuvent me monter la tête mais le cœur... jamais jusqu’à présent. Maman serait la plus heureuse des femmes si je me mariais. Ah ! si tu pouvais aimer et être aimée de Gabriel par exemple ! L’aimer ? impossible. Etre aimée de lui ?... ce serait fâcheux. Il faudra pourtant bien que cela m’arrive un jour... je désire que cela ne vienne que quand cela ne pourra plus me faire faire une bêtise. Paul est un imbécile heureux, il adore, on l’adore. Ce serait charmant si je pouvais, car vous savez il paraît que l’Amour fait abandonner toutes les idées qu’on a... c’est l’amour enfin.