Неділя, 28 грудня 1879

Поль одружується. Я даю згоду; вона написала йому вчора, і я даю згоду, зараз скажу чому. Вона його обожнює й дуже хоче за нього вийти. Вона з досить доброї, відомої родини, з того самого краю, із сусідства, доволі заможна, молода, гарненька і, судячи з її листів, доброї вдачі. До того ж вона цього прагне. І, далебі, не мені перечити бажанню молодої дівчини. Кажуть, що в неї трохи запаморочилось у голові через те, що Поль — син предводителя дворянства й має шиковну родину в Парижі. Тим більше підстав, щоб я погодилася. Я роблю більше — я цього бажаю. Через недбальство Розалі мій лист до Поля на десять сторінок так до нього й не дійшов. Мама дала згоду, він їй написав, а вона надіслала йому таку телеграму:
«Радію, щаслива, дякую мамі навколішки, повертайтеся швидше, страшенно нудьгую. — Александрина.»
Кажуть, що бідолашна дівчинка боїться паризької родини, мене — такої гордовитої, такої пихатої, такої суворої. Ні, це не я скажу «ні»; хоч я ніколи не кохала так, як кохає вона, я не хочу брати на свою совість завдавати горя будь-кому. Легко сказати, що ти така й сяка і що ти зробишся лихою, та коли випадає нагода завдати болю співгромадянинові землі, то двічі подумаєш, знаєш, що воно таке, і навіть двічі думати не потрібно; коли в мене прикрощі, хіба ж я зцілю їх, мордуючи інших? Я добра зовсім не з доброти, а тому, що мала б це на совісті і воно б мене мучило. Справді себелюбні люди мали б чинити лише добро: чинячи зло, стаєш надто нещасним. Утім, здається, є на світі люди, яким приємно чинити зло... кому що до смаку. Тим паче, що Поль усе одно ніколи не стане нічим іншим, як gentleman farmer...
У нас багато людей.
Алексіс дуже стримано й нерішуче ледь-ледь починає за мною впадати. Знаєте, я зовсім ним не захоплена. У нього бувають пориви братньої приязні; він каже, що мене ганять за те, що я з усього кепкую, що це не личить молодій дівчині. Я весь час глузую, глузую до смерті. Він має рацію, але мене це п'янить.
[Замазано: Я] просила Бічинського, чи нема в нього способу дістати постійний перепуск до Палати; він підходить до мене й каже, що подбав про мене, що зазнайомився з кузеном Йосипа, — і вимовляє це ім'я з усмішкою. На це ім'я я відводжу його вбік, дякую і наполягаю на головному. Перепуск мені потрібен, але нізащо в світі я не хочу, щоб мене знайомили з цим паном.
Бо це скидається на жарт, який йому розігрують із цією гарненькою росіянкою!!
Це ж так просто: не зупиниш за годину історію, пущену в обіг, як ця історія з Йосипом. До мене ще долинуть її відлуння, я маю бути спокійною.
Сьогодні вранці ми були в церкві, потім у Гавіні, а потім дивитися виставку Василя Верещагіна, художника, мандрівника й солдата. А ще я щойно перечитала й окремо переписала пророцтво Едмона. Це мене втомило, і я не розповідатиму вам про вчорашній вечір, який, поза сумнівом, повториться.
Я була сама й думала про всі ті відрази, про всі ті непорозуміння, про всі ті провали, що мене переслідують.

Примітки

В оригіналі англійською: gentleman farmer — землевласник, що господарює радше задля задоволення, ніж із потреби.