❦
Четвер, 18 грудня 1879
Ось нарешті й те так розрекламоване Свято французької преси на користь потерпілих від повені в Мурсії та паризьких бідняків. Ми їдемо туди цілою ватагою. Пані де Байєль, Музе й де Дайєнс, мама, Діна і я; Поль (приїхав сьогодні вранці з Росії), Блан, Алексіс і Даніель, небіж Музе. Ми з Діною дуже шикарні: на мені коротка сукня з чорного атласу з паньє з чорного іспанського мережива, загострений донизу корсаж із чорного дамасту; темно-каштанова перука, чорна мантилья з сонцем, приколотим збоку. Діаманти у вухах і на руках (куплені недавно, і друзі їх ще не знають), перли на шиї й рукавички вище ліктя. Ажурні панчохи й чорні черевички. Оксамитова півмаска. Щойно приїхавши, ми губимо одне одного.Jeudi 18 décembre 1879
Іподром дуже гарно влаштований, це справжнє маленьке місто. Коли ми входимо, вже північ. Але передусім зволіть ознайомитися з численними запрошеннями, які ми розіслали. А потім знайте, читачі через пʼятдесят років, що це свято оголошували одним із чудес нашого часу.
L’Hyppodrome est très bien arrangé, c’est une vraie petite ville. Il est minuit quand nous entrons. Mais veuillez avant tout prendre connaissance de nombreuses invitations que nous avons lancées. Et puis apprenez lecteurs que dans cinquante ans que cette fête était annoncée comme une des merveilles de notre temps.
Я беру Алексіса під руку, і ми вже не розлучаємося: ходимо всюди й бігаємо з його власними друзями та з людьми, яких я знаю лише з виду. Жінок у масках мало. Мама й обидві старі без масок і тим допомагають Жері, Куртесові та іншим нас упізнати.
Je prends le bras d’Alexis et nous ne nous séparons plus, allant partout et courant avec ses amis à lui et des gens que je ne connais que de vue. Il y a peu de femmes masquées. Maman et les deux vieilles sont sans masques et contribuent à nous faire reconnaître par les Géry, Courtès , etc.
А я шукала Жозефа й уже починала нудьгувати, попри своїх запрошених, попри дрібні незначущі витівки й слівця, кинуті там і сям під час нашого паломництва.
Moi je cherchais Joseph et commençais déjà à m’ennuyer malgré mes invités, et les petites drôleries sans importance et les mots jetés ça et là pendant notre pèlerinage.
Якоїсь миті, дотягнувшись віялом до Антиноя через голови пʼятьох чи шістьох людей, я побачила, як він обернувся до мене, але вже не памʼятаю, хто його повів.
Un instant, atteignant Antinous avec mon éventail par dessus cinq ou six personnes je l’ai vu se tourner vers moi mais je ne sais plus qui l’a emmené.
Я тягаю свого кавалера на всі боки; спершу він благав пощади, щоб я йшла повільніше, потім звикає. Ми з ним на «ти», і від того, що тримаємося під руку, верземо дурниці й натовп кидає нас одне на одного, голови в нас, мабуть, трохи йдуть обертом. Мене бавило дражнити юність цього хлопця, і коли тиснява ставала надто сильною, я притискалася до нього, випнувши груди, щоб він відчув рукою цей єдиний у світі мармур, і хоч між нами були сукно й дамаст... чоловіки такі розбещені!
Je tiraille mon cavalier de tous côtés, il demandait grâce d’abord pour que j’aille moins vite puis il s’y fait. Nous nous tutoyons et à force de nous tenir par le bras, de dire des bêtises et d’être jetés l’un contre l’autre par la foule nous avons peut-être la tête quelque peu en l’air. Cela m’amusait de taquiner la jeunesse de ce garçon et lorsque la presse devenait trop forte je me serrais contre lui, la poitrine en avant pour qu’il eût ce marbre unique au monde contre son bras et bien qu’il y ait du drap et du damas entre... les hommes sont si dépravés !
Цей хлопець дуже добре вихований, і до того ж я для нього Діва Марія, попри всі дурниці, які я кажу. Через це йому, мабуть, було ніяково, а тут ще співи, музика, натовп, гаряче повітря, напівголі продавщиці й похитування стегнами іспанських танцівниць, на яких ми йдемо подивитися, щоб відпочити, — і ось тоді, почасти з лукавства, почасти з шаленства, я прошу свого кавалера обійняти мене рукою за стан, щоб захистити від натовпу, який штовхав нас на гітаристів, що сиділи колом. Шанобливе дитя каже мені тоді два слова, які ми потім робимо своєю примовкою: а куди? куди, мій маленький? та ось сюди, — і я кладу його руку так, що долоня неминуче лягає мені на праве стегно: ну ж бо, не бійтеся, це через усіх цих людей, мені це байдуже, ну ж бо, — і я опинилася мало не в його обіймах; якби він доклав бодай дрібку свого, так би й сталося. Це страшенно кумедно, коли знаєш, з ким маєш справу.
Ce garçon est très bien élevé et puis je suis pour lui la vierge Marie malgré les bêtises que je dis. Cela devait l’ennuyer à cause de cela et puis les chants, la musique, la foule, l’air chaud, les vendeuses à moitié nues et les déhanchements des danseuses espagnoles que nous allons voir pour nous reposer, c’est alors que moitié par malice et moitié par folie je prie mon cavalier de passer son bras derrière ma taille pour me protéger contre la foule qui nous poussait contre les guitaristes assis en rond. Le respectueux enfant me dit alors ces deux mots que nous érigeons en scie ensuite: par où ? par où mon petit ? mais par là, et je lui pose le bras dont la main va forcément s’appuyer sur ma hanche droite: allez donc, n’ayez pas peur, c’est à cause de tout ce monde, cela ne me fait rien allez - et je me trouvai presque dans ses bras, s’il y avait mis pour un sous du sien ça y aurait été. C’est tout à fait drôle quand on est sûre du sujet.
Але без Жозефа мій вечір був змарнований, а яка ж нагода побачити його зблизька й навіть поговорити з ним, хай мене й упізнають; в Опері це непристойно, а тут лише кумедно. Ми знаходимо Поля й Діну й ідемо пити шампанське до стаєнь, у бокси, прикрашені пальмовим гіллям. Поль спокійний і знуджений, Алексіс дуже веселий, а ми з Діною питаємо його: а куди?
Mais ma soirée était manquée sans Joseph, quelle occasion pour le voir de près et lui parler même si je suis reconnue; à l’Opéra c’est inconvenant mais ici seulement amusant. Nous retrouvons Paul et Dina et allons prendre du champagne dans les écuries, dans des box arrangés avec des branches de palmier. Paul calme et ennuyé, Alexis très gai et Dina et moi lui demandant par où ?
— А! он як, ну то побачите наступного разу! А втім, мені це було дуже неприємно...
- Ah ! c’est ainsi, eh bien vous verrez la prochaine fois ! Du reste cela m’a été très désagréable...
— Як!!!
- Comment !!!
— Дуже неприємно й приємно, і саме тому мені й було прикро, бо я не можу вам сказати чому!
- Très désagréable et agréable et c’est justement pour cela que cela m’ennuyait parce que je ne peux pas vous dire pourquoi !
Нарешті ми вже збиралися йти, коли я знаходжу Жозефа біля ятки Сари й можу нарешті побачити зблизька цього славетного юного бога й побалакати з ним. Найперше мене вражає, що він на вигляд старий. Я готова визнати, що зараз четверта ранку, що він утомлений і згаслий, — однаково.
Enfin nous allions nous en aller lorsque je trouve Joseph près de la boutique de Sarah et que je puis enfin le voir de près et causer avec ce fameux jeune-dieu. Ce qui me frappe d’abord c’est qu’il a l’air vieux. Je veux bien admettre qu’il est quatre heures du matin, qu’il est fatigué et éteint, c’est égal.
Відстань у Палаті депутатів приховала від мене чимало: насамперед по три зморшки — гусячі лапки — біля кожного ока, потім ніби зморшку чи ямочку на кожній щоці біля рота. Очі глибоко посаджені, карі, очниці звичайні. Ніс трішки завеликий, і замість юної борідки, що пробивається на вилицях, густішає й закручується кільцями на підборідді, — звичайна борода, підстрижена на щоках, як у Мефістофеля, і загострена клинцем. А ще спокійний, серйозний вигляд. Він поважно ставиться до своїх обовʼязків особистого секретаря пана Голови Палати депутатів.
La distance à la Chambre des Députés m’avait dérobé bien des choses, d’abord trois rides-patte d’oie, à chaque œil, puis comme une ride ou une fossette à chaque joue à côté de la bouche. Les yeux sont, enfoncés, de couleur marron, l’orbite moyen. Le nez un tant soit peu gros et au lieu d’une barbe naissante aux mâchoires et venant s’épaissir et se tordre en anneaux au menton, une simple barbe coupée à la Mephisto sur les joues et taillée en pointe. Et puis un air calme, sérieux. Il prend au sérieux ses fonctions de secrétaire particulier de M. le Président de la Chambre des Députés.
— Як, Жозефе, а я вас шукаю вже три години! І що ж ви робили весь цей час — балакали з нафарбованими старими, фе! як вульгарно. Ви отримали мого листа... він, мабуть, завдав вам чимало клопоту, бідолашний друже, ви перерили всі словники Патрона, шукаючи там міфологічні імена...
- Comment Joseph, et moi qui vous cherche depuis trois heures ! Et qu’avez-vous fait pendant tout ce temps, causer avec de vieilles maquillées, fi ! que c’est vulgaire. Vous avez reçu ma lettre... elle a dû vous donner bien du mal, pauvre ami, vous avez fouillé tous les dictionnaires du Patron pour y voir les noms mythologiques..
— Я знаю міфологію.
- Je sais la mythologie.
— А! тим краще.
- Ah ! tant mieux.
— А ви, ви її знаєте?
- Et vous est-ce que vous la savez ?
— Я теж, але спершу затямте ось що, любий Антиною: я не не проситиму вас нічого мені купувати, я багата, молода й гарна, у мене є все на світі, окрім вас... Але ж я — це чимало? — лукаво.
- Moi aussi mais apprenez d’abord ceci cher Antinoüs, je ne vous demanderai pas de me payer rien du tout, je suis riche, jeune et belle, j’ai tout au monde, excepté vous... Mais c’est que c’est beaucoup moi ? avec un air fin.
— Та й я так думаю, тому й прийшла в масці навмисне, щоб вас побачити: мені мало милуватися вами в екіпажі та дивитися, як ви блазнюєте в Палаті, вічно заклопотаний і ніколи нічого не роблячи; через вас я там мало не стаю косоокою, так ви скрізь водночас: на трибунах, ліворуч, праворуч.
- Mais c’est aussi mon avis, aussi suis-je venue masquée exprès pour vous voir, je n’ai pas assez de vous admirer en voiture en faisant le singe à la Chambre, toujours affairé et ne faisant jamais rien, vous me faites presque loucher là-bas, tellement vous êtes partout en même temps, aux tribunes, à gauche, à droite.
— Але чому в масці?
- Mais pourquoi masquée ?
— Я радше хотів би побачити ваше обличчя.
- J’aimerais bien mieux voir votre visage.
Усе це тим дуже пристойним, дуже статечним тоном республіканців, які при своїй грубій зовнішності вдають надзвичайну чемність.
Tout cela de cet air très convenable, très rangé des républicains qui affectent tout une politesse extrême avec leur extérieur grossier.
— Чому? тому що я з клерикальної та католицької родини, і мене прокляли б, якби я заговорила з тобою при людях, юний Алківіаде. У тебе бридкий капелюх, завеликі вуха, і звешся ти Жозеф, але це не заважає мені божеволіти від тебе. А втім, я тільки вчора з монастиря, я дуже невинна, і вся ця метушня, зізнаюся...
- Pourquoi ? parce que j’appartiens à une famille cléricale et catholique et l’on me maudirait si je te parlais devant du monde, jeune Alcibiade. Tu as un vilain chapeau, des oreilles trop grandes et tu t’appelles Joseph mais cela ne m’empêche pas d’être folle de toi. Du reste je sors du couvent hier, je suis très innocente et tout ce mouvement, j’avoue...
Цієї миті він гукнув свого кузена Ґішара (Ґішара?!!).
En ce moment il appela son cousin Guichard (Guichard ?!!).
— Ось що доводить, що вам ніколи не освідчуються: вам одразу потрібна публіка! Зрештою, цей білявий на вигляд такий самий... як і ти.
- Voilà qui me prouve que vous ne recevez jamais de déclaration, il vous faut de suite un public ! Enfin, ce blond a l’air aussi... que toi.
— Ось пані, яка гарно вскочила, — каже він Ґішарові, — вона мене анітрохи не інтригує.
- Voilà une dame qui est bien attrapée, dit-il à Guichard, elle ne m’intrigue pas du tout.
— Знаємо ми цей прийом; а втім, я прийшла не інтригувати, я прийшла якшатися з чернню — з новою верствою.
- Elle est connue, cette ficelle-là; du reste je ne viens pas intriguer, je viens m’encanailler avec une nouvelle couche.
— Я переконаний, що ви чарівна, але навіщо ця маска.
- Je suis convaincu que vous êtes charmante, mais pourquoi ce masque.
— Як, у вашому віці така рука, як ця, і така ніжка, як оця, вам нічого не кажуть?...
- Comment à votre âge une main comme celle-ci et un pied comme celui-là ne vous disent rien ?...
— Перепрошую, рука чарівна... ви не з монастиря, бо у вас гарно доглянуті нігті, — каже він, беручи мене за руки й обмацуючи пальці крізь рукавички; запʼястя тонкі...
- Pardon, la main est charmante... vous ne sortez pas du couvent puisque vous avez des ongles bien faits, dit-il en me prenant les mains et en tâtant les doigts à travers les gants; les attaches sont fines...
— Ну ж бо, ви найвродливіший із чоловіків, тільки вигляд у вас кумедний... та я однаково вами захоплююся...
- Voyons, vous êtes le plus beau des hommes seulement vous avez l’air drôle... enfin je vous admire quand même...
— Я бачив ніжку, як ваша, але вона в Америці.
- J’ai vu un pied comme le vôtre, mais il est en Amérique.
— А! так, ті дві годувальниці в синіх сукнях, яких ви днями з такою побожною поважністю садовили в ложу патрона?
- Ah ! oui, les deux nourrices en robes bleues que vous avez placées dans la loge du patron avec tant de componction l’autre jour ?
— Ні, то були голландки; але чи знаєте ви, що садовити дам — чарівне ремесло: у коридорах цілуються...
- Non c’était des Hollandaises mais savez-vous que c’est un charmant métier que de placer les dames, on s’embrasse dans les couloirs...
— З республіканками! Інших ви не знаєте, і мені кажуть, що ви всі погано виховані; а ти проте схожий на принца.
- Avec les républicaines ! Vous ne connaissez pas les autres, et on me dit que vous êtes tous mal élevés; toi pourtant, tu as l’air d’un prince.
— Де ти мене бачила?
- Ou m’as-tu vu ?
— Та в монастирі ж! коли ви приходили оглядати заклад разом із його преосвященством кардиналом Ґібером...
- Mais au couvent donc ! lorsque vous êtes venu visiter l’établissement avec Monseigneur le cardinal Guibert...
О щастя! це його розпогоджує, він зволить засміятися, він, може, вже вважає себе переможцем.
O bonheur ! cela le déride, il daigne rire, il croit peut-être que c’est arrivé.
— Ось що: усе, що я можу, — це показати вам своє вухо.
- Tenez tout ce que je puis c’est de vous montrer mon oreille.
— І це в монастирі вам купили ці діаманти?
- Et c’est au couvent qu’on vous a payé ses diamants ?
— Аякже, єзуїти.
- Sans doute, les Jésuites.
— Ви зовсім не схожі на когось, хто вийшов із монастиря, анітрохи.
- Vous n’avez pas l’air de quelqu’un qui sort du couvent, mais du tout.
Оце так манера сприймати речі! Він прокинувся лише тоді, коли я сказала йому, що він погано править кіньми й що в нього погана упряж. О! це його зачепило! Я вже не памʼятаю нічого з того, що я йому наговорила, це надто довго; на мене чекали й дивилися, Алексіс тішився, що я нарешті знайшла, і коли я казала цьому бовдурові Антиноєві, що вийшла з монастиря гувернанткою, Ґабріель підвів до нас Діну, мовивши ніби навмисне:
Cette façon de prendre les choses ! Il ne s’est réveillé que lorsque je lui dis qu’il conduisait mal ses chevaux et était mal attelé. Oh ! cela l’a touché ! Je ne sais plus rien de ce que je lui ai raconté, c’est trop long, on m’attendait et regardait Alexis s’amusait de ce que j’avais enfin trouvé et comme je disais à cet idiot d’Antinoüs que c’est en qualité d’institutrice que je sortais du couvent, Gabriel nous amena Dina en disant comment exprès:
— Мій любий Арно, дозвольте вам представити молоду гувернантку з Лондона, яка дає уроки англійської...
- Mon cher Arnaud, permettez-moi de vous présenter une jeune institutrice de Londres qui donne des leçons d’anglais...
— То тут усі такі!
- Tout le monde alors !
— А я ще й продавщиця, — кажу я.
- Moi je suis aussi vendeuse, dis-je.
— А що ж ви продаєте? — зволить поцікавитися Жозеф.
- Qu’est-ce que vous vendez ? daigne s’enquérir Joseph.
— Я продаю розум тим, кому його бракує.
- Je vends de l’esprit à ceux qui n’en ont pas.
— У вас його аж стільки? Що й на продаж? Я цього не помітив.
- Vous en avez tant que cela ? A revendre ? Je ne m’en suis pas aperçu.
— Це тому, що ви надто дурний, щоб помітити розум інших.
- C’est parce que vous êtes trop bête pour vous apercevoir de l’esprit des autres.
Він влаштовує вечерю для Французького театру, і ми прощаємося.
Il donne à souper à la Comédie Française et nous nous disons adieu.
— Дозвольте мені, пані, — каже Ґабріель, — покласти на вашу руку той поцілунок, який мав би покласти Жозеф.
- Permettez-moi Madame, me dit Gabriel, de déposer sur votre main ce baiser qu’aurait dû y déposer Joseph.
— О! республіканці не вміють цілувати дамам кінчики пальців, — кажу я.
- Oh ! les républicains ne savent pas baiser les bouts des doigts des dames, dis-je.
— Ще й як уміють, повсякчас.
- Mais si, tout le temps.
Ну, я вас питаю, чи це пристойна людина!
Je vous demande si c’est un être convenable !
Отже, він дурний!
Alors il est bête !
— Що ви накоїли, — каже мені Ґабріель, — він і так був отупілий, а тепер він убитий.
- Qu’avez-vous fait me dit Gabriel, il était déjà abruti, à présent il est tué.
— Він ідіот.
- Il est idiot.
— О так, він не надто тямущий.
- Oh oui, il n’est pas fort.
Зрештою, може, це тому, що було пізно, він утомився, та й ніхто зовсім не інтригував, хіба що я одна, та ще де Дайєнс, яка прогулювалася сама по собі й наговорила зайвого, як в Опері.
Après tout c’est peut-être que c’était tard, il était fatigué, et puis on n’intriguait pas du tout, j’étais la seule peut-être avec De Daillens qui se promenait de son côté et en disait trop comme à l’Opéra.
Десь о пів на пʼяту зали порожніють, і ми з Діною та Алексісом, попідруч, у пелісах, ще раз обходимо все, питаючи в кожного перехожого, чи не бачили вони, як проходив Жозеф, ось із такими великими вухами... а коли казали «ні»: «Як мені вас шкода, пане!»
Cela se vide vers quatre heures et demi et Dina, Alexis et moi bras dessus, bras dessous, avec nos pelisses parcourons encore une fois le tout en demandant à tous les passants s’ils n’ont pas vu passer Joseph, avec de grandes oreilles comme cela... et comme on disait non : Comme je vous plains Monsieur !
Поль, схрестивши руки, розкислий і сумний, плентався за нами, волочачи ноги. Він закоханий і неодмінно хоче женитися. Ми чекали свого фіакра, коли я бачу, що підʼїжджає ландо, і з нього виходить Жозеф!
Paul, les bras croisés, l’air avachi et triste nous suivait en traînant les jambes. Il est amoureux et veut absolument se marier. Nous attendions notre fiacre quand je vois arriver un landau et il en sort Joseph !
— Жозефе! що ви тут робите?
- Joseph ! que faites-vous là ?
— Я загубив свого лакея й ходив по свій екіпаж.
- J’ai perdu mon valet de pied et j’ai été cherché ma voiture.
— Любий мій... лакей!
- Mon cher... valet de pied !
Ну й тип. Нарешті ось пан князь Караджорджевич, а ось пан Ж. Серно, обидва палають бажанням познайомитися.
Quel type. Enfin voici M. le Prince Karageorgevitch et voici M. J. Cernaud, tous les deux brûlant de faire connaissance.
Обмін візитівками, і ми нарешті повертаємося додому. Пʼята година.
Echange de cartes et nous rentrons enfin. Il est cinq heures.
Ну що ж, він не блискучий.
Eh bien il n’est pas brillant.
І Жері мені каже, і Діна мені каже, і Алексіс мені каже, що я його ошелешила, що я його вбила. Хай так, язик у мене добре підвішений, і те, що я кажу там, не надто схоже на дурні фрази, які я незграбно ліплю, коли пишу; якщо я їх наводжу, то щоб передати вам фрази Жозефа, і хтозна. Може, я була дурна? Ну, то нас двоє таких... Він не надто тямущий, він не вродливий, і фрак сидів на ньому погано; може, він погано складений.
Géry me dit et Dina me dit, et Alexis me dit que je l’ai ahuri, que je l’ai tué. Je veux bien, j’ai la langue bien pendue et ce que je dis là-bas ne ressemble pas beaucoup aux bêtes de phrases que je place maladroitement en écrivant; si je les rapporte c’est pour vous donner celles de Joseph et qui sait. J’ai été peut-être bête ? Eh bien c’est que nous sommes deux alors... Il n’est pas fort, il n’est pas beau, et son habit lui allait mal; il est peut-être mal fait.