Понеділок, 8 грудня 1879

Я повернулася до майстерні; з подруг там пані Ллойд, панна де Вільвʼєй і пані де Дайєнс!
Мама мала великий успіх у Російській церкві: великий князь Микола вклонився їй, після чого посол підійшов поговорити з нею, а сьогодні знову розмова з князем Орловим, і великий князь спитав її, чи є в неї в родині хтось, нагороджений орденом Святого Георгія (то була служба з нагоди свята георгіївських кавалерів); тоді мама відповіла, що справді під час Кримської війни, на Малаховому кургані, її брата Володимира, якому ледве минуло шістнадцять, нагородив на полі бою Він сам. Великий князь пригадав цей випадок і був надзвичайно любʼязний, додавши, що вся родина героїчна, бо пані не побоялася вийти з дому в таку жахливу погоду.
І що ж! цей Володимир, маючи такий початок, поїхав одружуватися в провінцію, подав у відставку й пропиває життя. Щоправда, він ходив в останню кампанію, але без жодного блиску. У мами завжди траплялися такі ось пригоди... блискучі: імператори, великі князі — і все це таке невинне, таке марне!