Субота, 8 листопада 1879

Я закінчила портрет консьєржки. Він дуже схожий. У комірчині безмежна радість, донька, зять, онучки, сестри — усі в захваті.
На жаль, Тоні цього захвату не поділив. Він почав із того, що це непогано, а потім... Виходить не так добре, як мало б, незаперечно, що до живопису я не така обдарована, як до рисунка. Рисунок, побудова, форма — усе це йде само собою. Малярський бік розвивається недостатньо швидко. Він не хоче, щоб я отак гаяла свій час.
Треба з цього виборсатися, треба щось для цього зробити. Ви борсаєтеся, це очевидно, а оскільки ви надзвичайно обдаровані, оскільки маєте дуже великі здібності, мене це непокоїть.
— Мене це теж не тішить, добродію, але я не знаю, що тут вдіяти.
— Я давно хочу поговорити з вами про це. Треба випробувати всі засоби, можливо, йдеться лише про те, щоб відчинити одні двері.
— Скажіть мені, що треба робити, копію, гіпс, натюрморт, я зроблю все, що ви накажете.
— Ви зробите все, що я скажу вам зробити, ну то ми напевно з цього виборсаємося. Приходьте до мене наступної суботи, і ми про це поговоримо, а до того я подбаю про вас, можливо, я знайду для вас щось.
Я вже давно мала б піти до нього в суботу. Усі його учениці так роблять. Зрештою, він добрий хлопака.
О першій пан де Морган заїхав по нас, щоб відвезти до пана де Сен-Марсо.
Щоб не забути сказати вам, що ми розмовляли з Тоні в малій залі з гіпсами, де було тільки дві добрі душі, майже чужі плескам цього закладу.
Сен-Марсо мене не впізнав, ми з мамою в сукнях із чорного оксамиту, або ж він удав, що мене не впізнає, бо я нічого не казала, і навіть коли він спитав, чи малюю я, я відповіла йому, що люблю мистецтва, не плекаючи їх. Це справжній митець, бувши водночас світською людиною (на чому пан де Морган завжди наполягає, наче щоб виправдати Сен-Марсо за те, що він митець, «доброго роду, з великим статком»), гарна голова, хоч і лиса. Чудові очі і в усій його особі щось живе, як у Ґабріеля, тільки старше, з чимось зворушливим, як горе чи смуток. Невисокого зросту, але жвавий, і аристократичні стопи.
У нього є пудель, білі мишки...
Жодного позерства, наприклад, нічого від Каролюса-Дюрана. Ми дуже люб'язні й запрошуємо його до нас.
Жюліан дуже задоволений моїми композиціями, я теж. Якби я малювала так, як рисую й компоную, я була б великою мисткинею. Гостей мало. Де Тарент, Тюркан, пані Ґавіні і Шодорді.