Пʼятниця, 22 серпня 1879

Перегони — та я й пера не взяла б, усе це минуло для мене так прісно, якби мені не треба було сказати, що я зблизька бачила принцесу де Саган, у дівоцтві Сейєр. Фінанси, повінчані з аристократією. Та рідко яка принцеса від народження мала кращий вигляд. Її не вважають гарненькою, але визнають за нею дивовижну породистість як на жінку незнатного роду. Вона мала великий успіх, і Принц Уельський, кажуть, буває її коханцем щоразу, як вони бачаться; нещодавно Принц привіз Принцесу, свою дружину, до пані де Саган. Я завжди дивувалася її успіхам, слухаючи, як її описують:
Висока, суха, довготелеса, з великим носом, білява й безмежно вишукана. Це правда, якщо казати без прикрас.
Як на мене, це одна з найчарівніших жінок, яких я бачила. Куди менш гарна за пані де Пуртале чи пані де Муші, але приємніша.
Висока, з високими плечима, худорлява, але граційна. Волосся — справжнє чи фарбоване — золотисто-світло-каштанового кольору, що здається природним.
Колір обличчя блідий і жовтуватий, але приємного тону. Без румʼян. Сірі очі вишуканого розрізу, лагідного й спокійного виразу. Ніс спершу сильно орлиний, а далі опадає, ніс шляхетний і царственого характеру, ніздрі й рот чудового рисунка. Я не розумію, як можна казати, що в неї великий ніс, він ніби починається як ніс, що сягне далеко, але якимось несподіваним чином, утворюючи мовби кут, дуже граційно повертається до обличчя. Мені казали, що вона негарна. Як це можливо. Цій жінці сорок років, може, й більше, вона чарівна.
Стопа величезна й узута широко — або вона вишукана, і принцеса боїться її зіпсувати, або хвора... і тоді прощавайте, чари! Маркіза де Ґаліфе — її близька й нерозлучна подруга; кажуть, вона була красунею, я в це не вірю, і вона мені не до вподоби. Кепської статури й погано вдягнена. Принцеса де Саган теж одягається негарно.
О величний Бальзаку, ти найбільший геній світу. Хоч куди підеш, завжди опиняєшся в його величній «Комедії», ніби він завжди приходив і змальовував з натури. Особливо ці дві жінки своїм походженням, своїм обличчям, своїм життям наводять мене на думку про Бальзака, цього великого, цього невичерпного, цього неймовірного генія.
Мої повернулися з театру. Пані де Саган вважають негарною. Зрештою, так кажуть геть усі. Як же так стається, що я бачу її такою чарівною? Хай вона й не гарненька, але своїм оком художниці я зваблена певними якостями рисунка губ і носа з такими виразними гранями. У неї немає ні вʼялості щік, ні мішків під очима, а до того ж вишукані манери.