❦
Четвер, 7 серпня 1879
Jeudi, 7 août 1879
на полях · note de Marie sur la page de titre du Livre 86
Рисунок 3 жовтня 1879 живопис 30 вересня 1878 отримала медаль 14 січня 1879 27 червня 1878 Верді — Імператорський принц гобой Листи Жанні, Дайєнс, Ґавіні.
Dessin 3 octobre 1879 peinture 30 septembre 1878 reçu médaille 14 janvier 1879 27 juin 1878 Verdi -Prince Impérial hautbois Lettres à Jeanne, Daillens, Gavini.
[Два рядки закреслено]
[Deux lignes cancellées]
Я сподівалася робити в цьому світі щось зовсім інше, ніж те, що роблю, і якщо вже це не те, чого я чекала, то мені байдуже, що це може бути.
Je m’attendais à faire dans ce monde tout autre chose que ce que j’y fais et du moment que ce n’est pas ce que je croyais peu m’importe ce que cela peut être.
Яке обличчя і який погляд. Яка вишукана доброта і яка чарівність.
Quel visage et quel regard. Quelle exquise bonté et quel charme.
Та що таке «врода й шляхетність» поряд із таким обличчям і цими двома оксамитовими очима, вогненними, пестливими, гордими... нечуваними.
Qu’est-ce donc que la « beauté et la distinction » à côté d’un pareil visage et de ces deux yeux de velours, de feu, caressants, fiers... inouïs.
Він обернувся, щоб поглянути на нас, мить повагався, а тоді скинув капелюха, пильно глянувши мені в обличчя, ніби нарешті мене впізнав. А що екіпажі їхали швидко, то цим усе й скінчилося; але це обличчя, на мить осяяне тією божественною усмішкою, занурило мене в невимовне почуття. Чи може душа, що так осяює ці риси, бути ницою чи простацькою? Тебе охоплює та чарівна доброта, яка променіє в цих очах, а ця майже дитяча усмішка на цьому великому зарозумілому обличчі справляє разюче враження, що тебе аж охоплює.
Il s’est retourné pour nous voir, hésita un instant puis ôta son chapeau après m’avoir bien regardée en face comme s’il avait fini par me reconnaître enfin. Et comme les voitures marchaient rapidement ce fut tout; mais ce visage éclairé un instant par ce divin sourire m’a plongée dans un sentiment indéfinissable. Est-il possible que l’âme qui illumine ainsi ces traits soit commune ou vile ? On est empoigné par la bonté ravissante qui rayonne dans ces yeux et ce sourire presque enfantin sur cette grande figure arrogante produit un effet saisissant, qu’on est empoigné.
У Лісі сила-силенна люду, безліч знайомих облич, — а це завжди втішно. Пан де лʼАрʼєж — гарний хлопець, але надто вже хоче бути шикарним, і я справді побоююся, що він пихатий і дурний.
Beaucoup de monde au Bois, quantité de figures connues; ce qui est toujours amusant. M. de l’Ariège est beau garçon mais veut trop être chic et je crains vraiment qu’il soit vaniteux et sot.
Цього вечора в де Лессепсів. Пані де Лессепс надіслала мені троянди й кришталеву вазу з якнайлюбʼязнішим листом. Наприкінці вечора нас лишилося щонайбільше восьмеро чи десятеро, аж до пів на другу ночі. Мама, Діна, Берта, її чоловік; славетний мандрівник де Бразза, старий навіженець Мофра, Колонна і ще двоє чоловіків, один із них Гехт, фінансист єврей1 і близький приятель Ґамбетти. Я його не знала, а Берта сиділа між нами, тож я почала з того, що сказала цьому чарівному створінню: люба моя, заїдьте по мене завтра, і ходімо пішки на Єлисейські Поля, я хочу побачити Ґамбетту зблизька.
Ce soir chez les de Lesseps. Mme de Lesseps m’a envoyé des roses et un vase de cristal avec une lettre des plus aimables. A la fin de la soirée nous sommes restés huit ou dix au plus jusqu’à une heure et demie du matin. Maman, Dina, Berthe, son mari; le célèbre voyageur de Brazza, le vieux fou de Maufras, Colonna et encore deux hommes, dont un Hecht, financier juif et ami intime de Gambetta. Je ne le connaissais pas et Berthe était placée entre nous, alors j’ai débuté en disant à cette ravissante créature: ma chère venez demain, me prendre et allons aux Champs-Elysées à pied, je veux voir de près Gambetta.
Тут пані де Лессепс посадила Гехта за фортепіано, і я пішла його слухати. Він музикант до самих кінчиків пальців. Не думаю, що багато хто, граючи на фортепіано, може дарувати стільки втіхи, як він. І я збережу про нього добру памʼять, бо він зіграв мені «Гугенотів»2, підкреслюючи, пояснюючи, наспівуючи упівголоса3, — а цю оперу я чула лише раз, та й то наполовину, з Ґавіні. Я вихваляла його хист.
En ce moment Mme de Lesseps mit Hecht au piano et je suis allée l’écouter. Il est musicien jusqu’au bout des ongles. Je ne crois pas qu’il y ait beaucoup qui puisse faire autant plaisir que lui en jouant du piano.
— Чуєте, добродію, он там говорять про політику.
— Entendez-vous Monsieur, là-bas on parle politique.
— Авжеж, я чую, як шматують деяких персон.
— Et oui, j’entends éreinter certains personnages.
— Так, — кажу я сміючись.
— Oui, dis-je ne riant.
— Але ж ви, панно, я чув, як ви казали своїй приятельці, що хочете когось побачити зблизька...
— Mais vous Mademoiselle, je vous ai entendu dire à votre amie que vous vouliez voir quelqu’un de près...
— Кого, кому? як це?
— Qui, à qui ? comment ?
— Та ось, щойно.
— Là, tout à l’heure.
— Я вже не пригадую.
— Je ne me souviens plus.
— Та памʼятаєте ж! Але скажіть мені, це з ворожої цікавості чи з прихильної?
— Que si ! Mais dites-moi est-ce par curiosité hostile ou sympathique ?
— Якщо ви вмієте мовчати, я скажу вам, що з прихильної... але знаєте, у нас такі чудні люди, мене б засудили, якби я сказала це вголос:
— Si vous êtes discret je vous dirai que c’est par sympathie... mais vous savez chez nous on est si drôle, on me blâmerait si je le disait tout haut:
— Так, і ваші газети розповідають вам такі дурниці, що це й не дивно.
— Oui et vos journaux vous racontent de telles bêtises que cela n’est pas étonnant.
Гехт гладкий, низенький, на кшталт старого Жюліана; зрештою, це приємний чоловік, і ми побалакали, і, кажучи то «у вас», то «у нас», я натякнула йому, що я за них, а він потім зізнався, що рідко зустрічав жінку з такими широкими поглядами й таким гострим розумом.
Hecht est gras, court, dans le genre du père Julian, en somme c’est un homme agréable et nous avons causé, et tout en disant chez vous et chez nous je lui laissai comprendre, que j’étais pour eux et il m’avoua ensuite qu’il avait rarement rencontré une femme aux idées si larges et à l’esprit aussi délié.
— Це був Бонапарт, помножений на іспанського єзуїта, — сказав він про Малого Принца; ця людина накликала б нещастя на мою країну. Його смерть показала нам, які симпатії до нього плекали, до них: вельми великі, і ми радіємо з його смерті.
— C’était un Bonaparte doublé d’un jésuite espagnol, dit-il du Petit Prince; cet homme-là aurait fait le malheur de mon pays. Sa mort nous a donné la mesure des sympathies qu’on avait pour lui, pour eux: elles étaient très grandes, nous nous réjouissons de sa mort.
— Я з радістю бачу, що ви віддаєте йому належне; та хоч я й вашого табору, до легенди про це дитя я почуваю щось таке, що мені важко пояснити, але що робить його для мене святим. І, хоч я й ваша однодумиця, я прошу вас шанувати цю слабкість і не чіпати Принца, який помер... можливо, навіть саме тому, що він помер.
— Je vois avec joie que vous lui rendez justice pourtant étant de votre parti je me sens pour la légende de cet enfant un sentiment qu’il me serait difficile d’expliquer mais qui me le rend saint. Et tout en étant des vôtres, je vous prierai de respecter cette faiblesse et de ne pas toucher au Prince qui est mort... peut-être même parce qu’il est mort.
Єврей дуже добре це розуміє і списує це на якийсь жіночий містицизм...
Le juif comprend très bien cela et le met sur le compte d’une sorte de mysticisme féminin...
Пан де Реймон надіслав мені книжку, а Мофра гадає, що я співпрацюю з «Марсельєзою», з «Евенманом» і з «Фігаро», що, як завжди, змушує його екстравагантно жестикулювати.
Monsieur de Raymond m’a envoyé un livre et Maufras croit que je collabore à « la Marseillaise », à l’Evènement » et au « Figaro », ce qui lui fait faire des gestes aussi extravagants que d’habitude.
Я дуже сподіваюся, що бонапартизм піде на дно. Я цього бажаю — і смерті бонапартистам.
J’espère bien que le bonapartisme sombrera. Je le désire et la mort des bonapartistes.
Прочитайте сьогоднішній вечірній «Ле Пеї»4. У ньому можна вичитати чесність і вірність тієї усмішки, що зачарувала мене сьогодні.
Lisez « le Pays » de ce soir. On y lit l’honnêteté et la loyauté du sourire qui m’a fascinée aujourd’hui.
Примітки
Анрі Гехт, паризький негоціант і колекціонер мистецтва, приятель Ґамбетти. Марія тут називає його євреєм; після того як у січні 1880 року він обертається проти родини, «le Juif» («жид») стає її звичним іменем для нього (див. 16 січня 1880 року, де вона припускає, що він довідався про слова її матері: росіянка радше помре, ніж вийде за єврея). Зневага до євреїв була звичною в російському і французькому суспільстві її часу, а у 1880-х роках у Франції вона стала організованим рухом, зокрема завдяки книжці Едуара Дрюмона La France juive («Єврейська Франція», 1886). ↩
«Гугеноти» — опера Джакомо Меєрбера (1836) про Варфоломіївську ніч. ↩
В оригіналі італійською: «mezzo voce» (музичний термін: упівголоса, тихим співом). ↩
«Le Pays» — бонапартистська газета, в якій друкувався Поль де Кассаньяк. ↩