❦
Вівторок, 10 червня 1879
Ці чудові Караджорджевичі обідали в нас, і аж до десятої вечора всі лишалися в мене, милуючись моїми малюнками, начерками, скелетом тощо. Божидар нарешті станцював вальс із Амелі (скелетом) — нагорода, яку я була йому винна за те, що він упорядкував мої книжки.Mardi 10 juin 1879Ces excellents Karageorgevitch ont dîné chez nous et jusqu’à dix heures du soir on est resté chez moi admirant mes dessins, ébauches, squelette etc. Bojidar a enfin dansé une valse avec Amélie (le squelette) récompense que je lui devais pour avoir rangé mes livres.
Погода чудова, я трохи втомлена після вчорашнього балу. Я була вбрана пречудово й доволі гарненька, але, прибувши туди, ми не знали жодної душі. Пан де Плансі витяг мене з мого закутка, де я ховалася за завісою, я танцювала з ним, а потім одразу настав котильйон, який я танцювала з паном дʼОтвілем і, звісно, з багатьма іншими. Загалом, гадаю, ближче до кінця я трохи розважилася, хоч і почула, як герцогиня дʼАбрантес сказала, що вона щойно з Версаля... Оце засідання!.. Я зберігаю для вас «Фіґаро» і «Французьку Республіку».
Il fait très beau, je suis un peu fatiguée du bal d’hier. J’étais mise à ravir, et assez jolie, mais arrivées là nous ne connaissions pas une âme. M. de Plancy m’a tirée de mon coin où je me cachais, derrière un rideau, j’ai dansé avec lui puis est tout de suite venu le cotillon que j’ai dansé avec M. d’Hauteville et avec bien d’autres naturellement. En somme je crois que je me suis un peu amusée vers la fin quoique j’eusse entendu dire à la duchesse d’Abrantès qu’elle venait de Versailles... Quelle séance.. ! Je vous garde « le Figaro » et « la République Française ».
Мені прикро, що мене там не було... а імʼя пані де Кассаньяк занурило мене в цілий «океан» різних почуттів.
Je suis fâchée de n’y avoir pas été... et le nom de Mme de Cassagnac m’a plongée dans un « océan » de sentiments divers.
Стаття у «Французькій Республіці» мені до вподоби, вона доволі правдива, і Кассаньяка легко уявити таким, яким його там зображено. А втім, байдуже.
L’article de « la République Française » me plaît, il est assez vrai et on peut facilement voir Cassagnac comme il y est montré. C’est égal.
Удень приходив Мультедо, і, коли моя тітка на мить вийшла з вітальні, він знову завів мову про свою відданість, своє кохання і таке інше. Тоді я просто й чесно сказала йому, що в моїх очах він не зазнає ні підвищення, ні падіння, бо він — приятель, людина байдужа, приємна дуже любʼязна, і нічого більше.
Multedo est venu dans la journée et comme ma tante était sortie un instant du salon il me reparla de son dévouement, de son amour, et coetera. Alors je lui ai simplement et honnêtement dit qu’il ne subissait dans mon esprit ni hausse ni baisse étant un ami, un indifférent, agréable très aimable et rien de plus.
— Я знаю, що я недостатньо значна особа, знаю, що я ніщо, а ви дуже честолюбна...
- Je sais que je ne suis pas assez important, je sais que je ne suis rien et que vous êtes très ambitieuse...
— Це правда, дуже честолюбна.
- C’est vrai, très ambitieuse.
— Ви ніколи не покохаєте?
- Vous n’aimerez jamais ?
— Не думаю.
- Je ne crois pas.
— Отже, ви не цінуватимете чеснот серця, відданості...
- Vous n’apprécierez donc pas les qualités du cœur, le dévouement...
— Відданість!.. — це слово, яким позначають... ви добре знаєте що.
- Le dévouement!... - c’est un mot qui sert à désigner... ce que vous savez bien.
— Я не здатна її оцінити.
- Je suis incapable de l’apprécier.
— Ви жахлива... А чи знаєте ви, що я прийшов майже попрощатися з вами, ми побачимося лише наступної зими.
- Vous êtes affreuse... Savez-vous que je viens presque vous faire mes adieux, nous ne nous reverrons que l’hiver prochain.
— Боже мій, так, приходять, ідуть, лишаються добрими друзями, це може тривати десять років, хіба ж це не ідеал існування?
- Mon Dieu oui, on vient, on s’en va, on est très bons amis, cela peut durer dix ans, n’est-ce pas l’idéal de l’existence.
— А якщо ви трохи покохаєте когось такого незначного, як я?
- Et si vous aimez un peu quelqu’un d’aussi peu important que moi ?
— Навіщо говорити про неможливе? Не можна ні передбачати, ні міркувати про дива... та й трапляються вони в Європі так рідко...
- Pourquoi parler de choses impossibles ? On ne peut ni prévoir ni raisonner des miracles... et puis ça arrive si rarement en Europe...
Справді, вчорашній бал майже припав мені до душі, і, гадаю, якби я бувала на балах часто, мені навіть сподобалося б танцювати.
Vraiment le bal d’hier m’a presque fait plaisir et je crois que si j’y allais souvent j’aimerais même danser.
Але мені було страшно й ніяково... наче мені пʼятнадцять років.
Mais j’avais peur et j’étais confuse... comme si j’avais quinze ans.
На вечерю ці добрі республіканці подали шинку!! Було там і дещо інше, але ці погано нарізані шматки шинки займали почесне місце, і вигляд це мало негарний.
A souper ces bons républicains ont donné du jambon !! Il y avait autre chose aussi mais ces morceaux de jambon mal coupés avaient la place d’honneur et ça avait vilaine figure.
Я повернулася о чверть на четверту; пані моя мати пересилила свою недугу, щоб вивезти мене «у світ», як вона гадає.
Je suis rentrée à trois heures un quart, Madame ma mère a surmonté sa maladie pour me conduire « dans le monde » comme elle pense.
Одне слово, погода гарна, вже майже одинадцята, я йду спати, тільки не приховуймо: я часто й багато думаю про Кассаньяка, який, зрештою, поводиться зовсім не так, щоб його можна було забути.
Enfin, il fait beau, il est près d’onze heures je vais aller dormir seulement ne nous le dissimulons pas, je pense souvent et beaucoup à Cassagnac qui ne se conduit pas de façon à ce qu’on l’oublie, du reste.
Я слухала те, що казали мені або одне одному інші, і влаштовувала собі окреме життя. Кассаньяк повертався із засідання до нас, і так тривало далі, попри цих чудових Караджорджевичів, яким я чемно відповідала, хоча думками була деінде.
J’écoutais les choses que me disaient ou se disaient les autres et je m’arrangeais une vie à part. Cassagnac revenait de la séance chez nous et puis cela continuait malgré ces excellents Karageorgevitch auxquels je répondais poliment tout en me trouvant ailleurs.
Учора на балу, коли мова зайшла про засідання, я спитала пана дʼОтвіля, чи знає він Кассаньяка особисто.
Hier au bal comme on parlait de la séance je demandai à M. d’Hauteville s’il connaissait Cassagnac personnellement.
— Так, панно.
- Oui Mademoiselle.
— Він любʼязний?
- Il est aimable ?
— Гм... так, ми з ним у добрих стосунках, але він радше буркотливий.
- Hum... oui, nous sommes bien ensemble mais il est plutôt bourru.
— А його дружина мила?
- Et sa femme est gentille ?
— Гадаю, якась перекупка ношеного вбрання чи праля, я з нею не знайомий.
- C’est une marchande à la toilette ou une blanchisseuse quelconque je crois, je ne la connais pas.