Субота, 26 квітня 1879

— Коли є кохання, гроші не потрібні.
— Це не ви так думаєте...
— О! Ні, не я, Блане, а далі?
— А далі я знаю ще багато такого.
— Слухаю, але я теж дещо знаю...
— Про того самого?..
— У тих самих краях, але я вас слухаю; тільки як ви можете казати такі жахіття про свого патрона?
— О! І як же мені розповісти вам решту, якщо ви таке кажете.
— Це просто зауваження, я вмію тримати язика за зубами.
— Що до балачок, то я вам не довіряю.
— Це негарно, Блане, ви ж мене так добре знаєте, я навіть зверталася до вас на «ти».
— Так, але з вами це нічого не означає.
— На щастя.
— Розкажу вам тільки, що угорка, як ви її називаєте, наставила Полеві величезні роги, коли дізналася про витівки його дружини, і що Поль досі провадить свої справи з тією-таки угоркою.
— Фе! Я волію почути те, чого ви не можете мені сказати...
Але в мене було забагато молодих людей, щоб лишатися біля Блана; та й пані Ґавіні вже була невдоволена, бачачи мене з ним, тож наступного дня (тобто сьогодні) пан Ґавіні пояснює мені, що Блан — не світська людина, що Блан — це такий собі Кассаньяк, але гіршого ґатунку, і що в товаристві він третьорядний.
Ми поїхали рано й поводилися як люди, що приходять справити враження й не дбають про власну розвагу... а справляти враження — то й є превелика розвага.
Блан не наважився сказати мені все, бо, зайнята тими, хто на мене дивився, я весь час зберігала привітний, але дуже гордовитий вигляд, що ставив наче перепону між тим, що було сказано, і... рештою.
Отже, ось воно як, мій бідолашний Кассаньяку... ти всередині гидкий тип? І це той-таки добродій розповідав нам, ніби відмовився від посагу в п'ять мільйонів, «бо в родині була пляма». О, велемудрий бонапартисте!
Зрештою, я хотіла б знати, що тут правда, — чи її замало, чи забагато, тієї красуні Джулії?
Що до посагу, то це, мабуть, правда. Ґолдсмід, який чудово про все обізнаний, казав те саме.
Ну й дурний же був Пополь!
Який ідіот. Зі мною він став би всім на світі... Подумати тільки: сама-одна я знайшла Ґавіні, потроху знаходжу й інших, а потім... із ним я була б силою... Та байдуже, мені це приємно...