Субота, 29 березня 1879

Панна Ельсніц ходила з моєю візитівкою до Ґамбетти, який присилає квитки. Та скажімо спершу, що малярство йде, що справа починає вимальовуватися, що є дещо добре і т. д., і т. д.
За відсутності старого Гавіні ми приїжджаємо аж о другій. Як на засідання, що ледь тягнеться, це досить рано. Замість розлучення — залізниці! Я не так нудилася, як почувалася дурепою через те, що сиджу тут і нуджуся перед тією жменькою депутатів, що лишилися. Тітка все стежила за секретарем Ґамбетти, який поглядав на мене лише після того, як попередньо довго роздивлявся в протилежний бік, — так само роблю і я, коли хочу відвести очі... я не кажу, що він робить це задля цього! я надто нещасна, щоб вірити, ніби на мене можна звернути увагу, але річ у тім, що він роздивлявся трибуни, де самий набрід, тож