Середа, 19 березня 1879

Прогулянка з Гавіні. Пан Гавіні присилає квитки на завтра, а я пишу ось такого листа.
[Середа, 19 березня 1879] Пане,
Мені кажуть, що, як і кожне поважне божество, ви оточені хмарою, що робить вас байдужим до мешканців землі. Я в це не вірю, бо ця хмара зазвичай не що інше, як туман, який збирається довкола умів, що старіють, а ви, пане, старіти не можете.
Та хоч яким філософом чи напівбогом ви стали, відмовити мені вам неможливо. Неможливо, бо, присягаюся вам, я бажаю цього з усіх сил, а ще тому, що це вам нічого не коштуватиме.
Ідеться про те, щоб ви зволили один-єдиний раз стати вельми духовним наставником жінки, яка хоче порадитися з вами, мов зі священником, про річ вельми поважну. Та не турбуйтеся, пане й Велика Людино, я нізащо в світі не розповідатиму вам «роман мого життя» чи бодай щось таке, що могло б подражнити вам нерви.
Я приходжу трохи запізно, знаю, і здригаюся від думки про ту кількість жінок, які, певно, писали вам щось у цьому дусі, але це не моя провина.
У ваших книжках ви видаєтеся найвеличнішим і найкращим у світі, і якщо ви виявите зневагу, ви зруйнуєте одну з найдорожчих моїх ілюзій, а коли можна не вчиняти такого, краще цього уникнути. Отже, якщо ви передусім приязні й доброзичливі і якщо ви маєте ту безмірну доброту, яка трапляється тільки в геніальних людей (я не хотіла б вам лестити, але ви ж маєте знати, чому я падаю ниць перед вами й шлю вам такого плазучого листа), отже, якщо ви — все найкраще, що є на світі, приходьте в четвер, 20 березня, на бал в Опері — єдине місце, де я можу вас побачити. Записку — на пошту Мадлен.
R,A,C, бо ви добре розумієте, що без вас я не піду.
А втім, якщо ви олімпійський, якщо ви стали міщанином, лишайтеся вдома, бо ви й справді сповнюєте мене священним трепетом, і я б остовпіла, мов дурненька.
Мені дуже хотілося б сказати вам, що я порядна жінка, але це змусило б вас повірити у протилежне.